<p><strong>УКРАИНСКИЕ НАРОДНЫЕ ПЕСНИ</strong></p><p><strong>РЕВЕ ТА СТОГНЕ ДНІПР ШИРОКИЙ</strong></p>
Слова Т. Г. ШЕВЧЕНКО
Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива,Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма.[74]І блідий місяць на ту поруІз хмари де-де виглядав, Неначе човен в синім морі То виринав, то потопав.Ще треті півні не співали, Ніхто піде не гомонів,Сичі в гаю перекликались,Та ясен раз-у-раз скрипів.<p><strong>СТОЇТЬ ГОРА ВИСОКАЯ</strong></p>Стоїть гора високая,Попід горою гай, гай, —Зелений гай, густесенький, Неначе справді рай.Під гаєм в’ється річенька,Як скло, вода блищить, блищить, Долиною зеленою Кудись вона біжить.Край берега, у затишку, Прив’язані човни, човни,Там три верби схилилися,Мов журяться вони.Що пройде красне літечко, Повіють холода, холода, Осиплеться їх листячко,І понесе вода.Ой, річенько, глубоконько!Як хвилечки твої, твої, Пробігли дні щасливії І радощі моі.До тебе, люба річенько,Ще вернеться весна, весна.А молодість не вернеться,Не вернеться вона!Стоїть гора високая,Зеленый гай шумить, шумить, Пташки співають голосно,І річенька блищить...<p><strong>РОЗПРЯГАЙТЕ, ХЛОПЦІ, КОНІ</strong></p>
Обработка А. В. АЛЕКСАНДРОВА
Розпрягайте, хлопці, коні Та лягайте спочивать,А я піду в сад зелений,В сад криниченьку копать.[75]Копав, копав криниченьку У вишневому саду.Чи не вийде дівчинонька Рано-вранці по воду?Вийшла, вийшла дівчинонька В сад вишневий воду брать,А за нею козаченько Веде коня напувать.Просив, просив відеречка, Вона йому не дала,Дарив, дарив з руки перстень, Вона його не взяла.Знаю, знаю, дівчинонько, Чим я тебе разгнівив:Що я вчора із вечора Із другою говорив.Вона ростом невеличка,Ще й літами молода,Руса коса до пояса,В косі лента голуба.Та не в стрічку я влюбился[76]І не в русую косу.А у дівчину влюбився,В її дівочу красу.<p><strong>ОЙ, ПРИ ЛУЖКУ, ПРИ ЛУЖКУ<a l:href="#n_77" type="note">[77]</a></strong></p>Ой, при лужку, при лужку, При широкім полі,При великім табуні Кінь гуля по волі.[78]Кінь гуля по волі,Солдат — по неволі...Ой піймаю, загнуздаю Шовковою уздою.Ой, піймаю, загнуздаю Шовковою уздою,Вдарю шпорами під боки — Кінь летить стрілою.«Ой, лети, лети, мій коню, Та й вихром несися,Проти милої двора Стойма становися!Стойма становися Та вдар копитами,Чи не вийде дівчинонька З чорними бровами».Ой, не вийшла дівчинонька, Вийшла її мати:«Здоров, здоров, любий зятю, Пожалуй у хату!»«Я не хочу в хату,Хочу у світлицю,Розбуджу солодкий сон, Красную дівицю!»Дівчинонька встала,Свій сон розказала,Правою ручкою обняла Та й поцілувала.<p><strong>ДИВЛЮСЬ Я НА НЕБО</strong></p>
