Моя хата - чорні гори,А постеля - камінь голий;Мої браття - кому горе,Мої браття всі соколи.Де ворога завважають,Як блискавка, налітають.Моє серце веселиться,Як запукає рушниця,Як турецькую скотинуНеживою з коня скинуТа голову його псячуНа колі своїм побачу.Квітчу гору не квітками -Турецькими головами;Квітчу плечі свої сербськіТурецькими жупанами.Турки кулі виливають,Кулі турків побивають.Здоров буду - то прибудуІ до твої, аго, хатиІ з жінкою твою будуЦілу нічку ночувати,Твій тютюн буду курити,А кораном борщ варити.Візьму, аго, коня твого,Тогді босий ти поскачеш;Візьму, аго, меча твого,Тогді прасницю побачиш.Та ще тебе, вражий діду,Осідлаю та й поїду.Тогді свого доконаю,Псячу голову зрубаю.Твоє м'ясо буде в полі,Голова на частоколі,І голову черви сточать,А пси псину розволочать.Тобі горе, сербе-брате!Ніхто не йде помагати.Тілько сам ти між горамиСправляєшся з ворогами.Сербин крикне - б'є рушниця,Тим Сербія і держиться!
ІЩЕ ВЧОРА ІЗВЕЧОРА
Іще вчора ізвечораПо заході сонцяПоглядав я на улицюКрай свого віконця.Поглядав я на улицю -Бучно було всюди,І мигали мимо віконЗнакомії люди.І сьогодні іще до дняДо моєї хатиЗбиралися товаришіТугу розважати.Розважали, розмовляли,Щиро обіймались,Виливали душу в душуІ не оглядались.Півгодини до машини,Як мала рушати,Виходила і ти, мила,Мене виряджати.Вийшла, стала на помості,Хусткою закрилась,Дивилася-дивилася…Так і розлучилась.