ВАЛЕНТИН КУДРИЦЬКИЙ
ПЛАНЕТА Х
2013 рік
СЛОВО ВІД АВТОРА
Шановні і дорогі мої друзі! Книга - «Планета ікс», яка лежить перед вами, це моя сьома книга поезії. Вона написана не лише для українців, а для всіх тих, хто любить Україну. Ні! Я не націоналіст, але свій народ люблю більше від іншого, бо це мій народ, який мене народив, який мені передав свою генетичну пам’ять, досягненнями якого я пишаюсь. І моя любов до народу, це як відзнака моєї вдячності. Бо, як говорив наш великий пророк Т.Г Шевченко: «Нема на світі України, немає другого Дніпра». Але, це не значить, що я не шаную і не поважаю інші народи світу і їх культурне надбання тільки тому, що вони мають різні з моїм народом відтінки, інший мовний та релігійний бар’єр, бо, вважаю, що кожна нація і кожна людина має право на своє самовизначення, тобто на свою власну думку, якою б вона не була, якщо вона не принижує гідності людей іншої національності та іншого віросповідання, хоч я за єдину віру у всьому світі, так як єдина віра, це єдиний Бог-Творець, який об’єднує всі народи світу. А то, як подивитися зі сторони, то ніби Богів було багато і що не знаєш, якому Богу молитися і коли відзначати дату його народження, так як євреї, католики і християни справляють Пасху в різний час, що в якійсь мірі налаштовує віруючих задуматись над тим, чи таке може бути насправді, адже Творець Світу був один і в той же час його день народження всі релігії відзначають в різний час? Але це інша тема про яку ми поговоримо в інший час. А тепер про книгу.
Все, що я написав в даній книзі, я адресую тобі, мій народе, хоч і не упевнений, що все написане сприйметься однозначно, так як у багатих одна думка, а в бідних інша. І це цілком закономірно, як і судження про християнство, або якусь іншу релігію, скажемо, мусульманство. Отож і судження про мою творчість буде неоднозначним. До цього потрібно бути підготовленим, а оскільки я людина похилого віку, то часу для викладання своїх думок-переконань залишається обмаль, тому приходиться дещо поспішати, щоб встигнуть викласти свої думки на тому рівні, на якому вони визріли і закарбувались в моєму розумі. Тому вирішив друкувати все, що я думаю, так, як я це розумію, а вам надаю право судити про мої думки з позиції свого бачення.
Я не стараюсь вам нав’язати свою думку, як хрестоматійну. Я хотів би, щоб МІЙ НАРОД (я це підкреслюю), як говорив Й. Кобзон про свій народ, щоб кожний з нас - прокинувся, і тверезими очима подивився навколо себе на нашу дійсність під тим кутом, під яким він є насправді. Бо в розумінні деяких людей, які крадуть, той народ, який цього не робить, є ніби неповноцінний, бо він, мов,- сам не краде і іншим не дає. Звідси, як я зрозумів, і йде те зневажливе ставлення до МОГО НАРОДУ, створивши для нього релігію раба. Як тут не згадати про Юрія Луценка, якого осудили лише за те, що він осмілився для своїх підлеглих влаштувати концерт за рахунок так званої «держави». Як тут не вигукнуть: - Якої держави? А де ви бачите ту державу? Оте олігархічно-бандитське угрупування ви називаєте державою? І чи варто, виходячи з таких висновків портить життя чоловікові? А тепер і за Юлію Володимирівну не гріх обмовитись. І якщо її вважати за злочинницю, то покажіть мені, хто в нас з високих посадовців не злочинець, і чим же від неї кращий пан Президент? У кожного в них рильце, як кажуть, у - пушку. То чим же він кращий від неї? Хіба лише тим, що він - Президент? А як так, то чому він не поруч з нею? І хто йому дав право вершить суд над кожним, як йому заманеться?Хто йому дав таке право? Невже Юлічка вкрала більше від нього? Я не вірю, бо якби більше вкрала, то я певен, що вона б у в’язниці не сиділа і давно б вже відпочивала десь на теплих морях.
Так, наша християнська релігія проти того, щоб красти, вбивати, грабувати, а учить бути гостинними, услужливими і я пишаюсь цими принципами і цим надбанням нашої цивілізації, хоч і не з усім згоден, чим зокрема вміло скористались наші поневолювачі, певно вважаючи нашу гостинність за нашу слабкість. Отож, і почувають себе ці хижаки, як щука в наших ставках і озерах. От якраз я проти таких щук, проти таких хижаків-бандитів, незважаючи на їх національну і майнову приналежність, будь то жид, еврей чи ізраїльтянин, українець чи росіянин. А так як на Україні ніколи не було евреїв, то я такого народу не знаю. Тому і не вважаю, що слово жид це є образа для нації. Це якраз те, що вони заслужили. Ні, я не проти євреїв, бо це розумні і тямущі люди, вони по суті такі як і всі інші люди, тільки ж хай не роблять шкоди. Я проти тих жидів, які грабують Україну і не лише Україну. Але про це вже хай говорять інші народи. Отож, скільки можна потурати цим хапунам? А якщо ви вже стали українцями, то давайте разом будемо будувати нашу цивілізовану державу, хай навіть і жидівську, але ж не бандитську. Як можна народ, який тебе приютив, тебе вивчив і тебе годує - грабувати, і так зневажливо до нього відноситись, називаючи бидлом та іншими метафоричними порівняннями?
