Послухай мене полностью

— Відбитків пальців море, але ж вона тоді влаштовувала цей прийом для своїх студентів за кілька днів до того, як її вбили. А кількома тижнями раніше в її будинку працювали робітники, що ремонтували кухню. Тесля, сантехнік, електрик. Плюс скрізь були відбитки колишнього чоловіка.

— Тож ми знову повертаємось до Джеймса Крейтона.

— Він усе ще мав ключ від будинку, а отже, доступ. А також мотив. І не мав жодного алібі на ту ніч, коли вбили його колишню дружину.

— Де, за його словами, він був тієї ночі?

— У морі на заливі Пенобскот. Він має занедбаного маленького вітрильного човна, і стверджував, що всі вихідні спав на борту. Авжеж, жодних свідків.

— Звісно.

— А ще там була кров.

Джейн насторожилася.

— Яка кров?

Сліди крові на дошках підлоги в коридорі нагорі. За якийсь метр від того місця, де знайшли жертву.

— Кров колишнього чоловіка?

— Резус негативний, що відповідає Джеймсу Крейтону. Він стверджував, що та кров з’явилась там роком раніше, коли він порізався під час гоління.

— А він мав якісь свіжі ушкодження?

— Він мав напівзагоєний поріз на пальці і стверджував, що отримав його на своєму човні. На човні була кров, тож це нам не дуже допомогло. Його затримали на сорок вісім годин, поки обшукували його орендований будинок і цю посудину в пошуках дитини. Її волосся та відбитки пальців були, звісно, скрізь, але Лілі там не виявили. Позаяк дівчинка регулярно його відвідувала, всі ці сліди нічого не додали. Його мусили відпустити, але у мене він — усе ще підозрюваний номер один. — Тібодо подивився просто на Джейн. — Тепер поясніть мені, як Крейтон пов’язаний з вашою справою про вбивство.

— Ми сподівалися, що ви зможете нам це сказати, — сказала Джейн.

Тібодо похитав головою.

— Гадки не маю. Я навіть не знаю, де він зараз.

— Ви не слідкували за його переміщеннями?

— Минуло дев’ятнадцять років. Трембле весь час сподівався, що одного дня зможе довести, що це зробив Крейтон. Можливо, заговорить якийсь свідок чи ця людина зізнається. Або, Боже збав, знайдуть тіло дівчинки. Кілька років тому ми подумали, що справді знайшли її, коли в національному парку за тридцять кілометрів звідси виявили скелет.

— Дитини? — спитала Джейн.

— Так. Судячи зі стану, ці кістки лежали там уже давно, можливо, десятиліття чи більше, і належали маленькій дівчинці віком близько трьох років.

— Саме такій, як Лілі.

— Одразу після того, як знайшли ті кістки, я знову викликав Джеймса Крейтона на допит. Ледь не через м’ясорубку його пропустив. Я так сильно хотів посадити його за вбивство дитини, але потім ми отримали дані аналізу тих кісток, і вони не відповідали ані його ДНК, ані Елоїзи.

— Тоді чиї то були рештки?

— Вони досі не ідентифіковані. Просто кістки невідомої маленької дівчинки, залишеної в лісі. — Він похитав головою. — А я вже думав, що в біса взяв його.

— Що було з Крейтоном далі?

— Школа не хотіла, щоб він продовжував вести уроки музики, тож він втратив цей підробіток. І поїхав з міста в пошуках іншої роботи. Працював на заправці в Августі. У ресторані в південному Портленді.

Це пояснювало всі телефонні номери штату Мен в журналі дзвінків Софії Суарес. Вона намагалась знайти Джеймса Крейтона, робота за роботою. Заправка, ресторан. Чи контактувала вона з ним хоч раз? Чи належав той передплачений телефон, на який вона дзвонила, Крейтонові?

— Ми хочемо показати вам одне відео, — сказав Фрост, простягаючи Тібодо свій мобільний. — Це запис із камери спостереження на кладовищі в Бостоні. Якість тут не найкраща, але я пізніше надішлю вам файл, щоб ви могли подивитися його в себе на екрані.

— Що я маю там побачити?

— Ми сподіваємось, що ви впізнаєте цю людину.

Тібодо вивчив відео раз, потім прокрутив його знову під шипіння капучинатору на задньому план.

— Ця людина — Джеймс Крейтон? — запитав Фрост.

Тібодо скрушно зітхнув.

— Я не знаю.

— Чи може це бути він?

— Гадаю, так. Зріст здається відповідним, і колір волосся. Але якщо це він, то він дуже змінився, відколи я востаннє його бачив. Він втратив вагу, багато ваги. І трохи волосся також. — Тібодо віддав Фростові телефон. — Я б хотів бути більш впевненим, але це не дуже чітке відео.

— Маєте якесь уявлення, де він тепер? — спитала Джейн.

— Ні. Після того, як я не зміг його розколоти, він зник з мого поля зору. Бо він, ймовірно, знав, що я стежу за ним, чекаючи будь-якої нагоди, яку зможу використати, щоб кинути його за ґрати. Гаразд, можливо, я насправді його трохи переслідував, тож він мав причину мене уникати. Як я знаю, він усе ще десь тут, у Мені. Або може бути в будь-якій частині країни.

— І вбивати знову.

— Можливо. Але я не впевнений, що бачу зв’язок між убивством Елоїзи Крейтон та вашою справою в Бостоні.

— Зв’язок — Софія Суарес.

— Лише тому, що вона шукала Крейтона в ґуґлі?

— Навіщо вона його шукала, і чи знайшла вона його? Чи не тому вона врешті померла?

Тібодо невесело засміявся.

— Смерть через ґуґл. Це щось новеньке.