Теза із рішення: «..Тож, суд, аналізуючи зміст показань вказаного свідка, в частині, яка містять посилання на показання з чужих слів, а саме ОСОБА_6, виходячи з положень ч. 7 статті 97 КПК України, рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, висновків ЄСПЛу справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 9 червня 1998 року, та у справі «Шабельника проти України», не визнає допустимими, оскільки вони надані свідком, як співробітником оперативного підрозділу у кримінальному провадженні, в якому він здійснював процесуальні дії при його розслідування, а в іншій частині суд визнає покази цього свідка належними оскільки, вони прямо і непрямо підтверджують існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та допустимими, враховуючи, що останні отримані у порядку встановленому КПК України. При цьому, суд також враховує, що згідно статті 88 КПК України, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, висновків ЄСПЛ у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 9 червня 1998 року, та у справі «Шабельника проти України», покази цього свідка з приводу даних, які характеризують особистість обвинуваченого в частині зловживання алкогольними напоями, є недопустимими на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення…»
112) рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 03 липня 2015 року, справа № 323/2071/14-к, судді: Щербань Л. С., Фісун Н. В. та Шудрик А. А.
Посилання:http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/46397045
Теза із рішення: «…Відповідно до практики Європейського суду з прав людини та рішень Шабельник проти України 2009 року, Жогло проти України 2008 року, Жуковський проти України 2012 року ніхто не зобов’язаний доказувати свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини. В разі, якщо не доведено, що в діяннях обвинуваченого є склад злочину, а також при встановлені судом підстав для закриття кримінального провадження, ухвалюється виправдувальний вирок…»
Федоров і Федорова проти України, № 39229/03, 26 липня 2011 року (див. Право на приватне та сімейне життя)
Вєренцов проти України, № 20372/11, 11 квітня 2013 року (див. Свобода зібрань та об’єднань)
Корнєв і Карпенко проти України, № 17444/04, 21 жовтня 2010 року (див. Негайне доставлення до суду)
Вєренцов проти України, № 20372/11, 11 квітня 2013 року (див. Свобода зібрань та об’єднань)
