Фактичні обставини справи: з 1998 заявник співпрацював з представниками опозиції до уряду Казахстану. В 2004 році він залишив Казахстан, але продовжував з ними комерційну співпрацю, зокрема, з «Банком ТуранАлем». В лютому 2009 року цей банк був націоналізований із — за складного фінансового становища, а 25 березня Генеральна прокуратура Казахстану порушила кримінальну справу щодо заявника та керівництва «Банку ТуранАль» за звинуваченням їх у привласненні грошових коштів організованою групою в особливо великих розмірах. Того ж дня Медеуський районний суд міста Алмати виніс постанову про взяття заявника під варту. Заявника було оголошено в національний та міжнародний розшук. 8 липня 2009 року влада Казахстану звернулася до України з проханням видати їм заявника. У відповідь Генеральна прокуратура України 15 лютого 2010 року винесла рішення про тимчасове обмеження виїзду заявника за межі України без вказівки на які—небудь строки, а також повідомивши 11 березня владу Казахстану про тимчасові заходи, прийняті Європейським судом відносно заявника. Генеральна прокуратура Казахстану завірила Україну в тому, що до заявника буде забезпечено доступ представників дипломатичного представництва України в Казахстані без здійснення нагляду за такими зустрічами, а також ці представники зможуть слідкувати за ходом розслідування щодо заявника, бути присутніми на судовому засіданні та бути повідомленими про остаточне судове рішення.
Суд встановив, що рішення про тимчасове обмеження виїзду заявника з України не відповідало закону.
Представник заявника в Суді: адвокат Аркадій Бущенко.
Суд визнав порушення статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції.
Норми національного законодавства, що пов’язані із рішенням: стаття 55 Конституції України, статті 31, 98–1, 463, 466, 467, 468, Кримінально — процесуального кодексу України, статті 2, 17, 26 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 06.07.2005 року.
Основні тези:
«Суд повторює, що стаття 2 Протоколу № 4 до Конвенції гарантує будь — якій особі право на свободу пересування, в тому числі право виїжджати з будь — якої країни в будь — яку країну, в'їзд в яку йому дозволений. Будь — які заходи, що обмежують це право, повинні відповідати закону, переслідувати одну із законних цілей, зазначених у параграфі 3 цього положення, і дотримуватися справедливий баланс між інтересами суспільства та правами людини…» (§ 55).
Посилання:
Текст рішення ЄСПЛ (англ.) — http://hudoc.echr.coe.int/eng? i=001–103420
Переклад рішення ЄСПЛ (рос.) — http://precedent.in.ua/index.php? id=1299095931
Рішення національних судів із вдалим застосуванням рішення ЄСПЛ:
Немає застосування даного рішення судами.
Руггеро Дж. Альдісерті (Ruggero J. Aldisert), суддя Апеляційного суду третього округу Сполучених Штатів Америки, у своїй статті «Прецедент: що це? і що це не є? коли він нам подобається? І коли ми його вбиваємо?»[1]. дуже вдало описав прецедент: «
