Теза із рішення: «…Перевірялися безпосередньо судом факти щодо жорсткого поводження з обвинуваченим працівниками міліції на стадії досудового розслідування, враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо цих питань. Так, у рішеннях Європейського суду… суд зазначив про неефективне розслідування державними органами державної влади скарг заявника на жорстоке з ним поводження працівниками міліції. Передумовами, що призвели до вищевказаних порушень є небажання правоохоронних органів ефективно розслідувати скарги осіб, що знаходяться під вартою, на жорстоке з ними поводження…»
Фактичні обставини справи: 14 березня 2007 року заявника затримали за підозрою у вчиненні крадіжки та спричинення тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілого. Зміївський районний суд 16 березня виніс постанову про взяття заявника під варту Після медичного обстеження в квітні того ж року заявникові встановили діагноз — цироз печінки та рак правої нирки з метастазами в легені. Він клопотав про звільнення з-під варти, але отримав відмову. Стан заявника різко погіршувався, однак він продовжував брати участь у судових засіданнях, які проходили в суді за 50 км від слідчого ізолятору. Європейський Суд, 11 грудня, застосувавши Правило 39, надав уряду України рекомендації щодо необхідності направлення заявника на лікування. Того ж дня заявника перевели до Харківського обласного онкологічного диспансеру. З 11 грудня по 19 серпня заявник постійно був прикутий наручниками до ліжка, одною рукою вдень і двома вночі, а також його постійно охороняли троє осіб у кімнаті з гратами на вікні, попри те, що заявник не намагався втекти і не поводив себе агресивно. 11 січня 2008 року заявнику провели планову операцію. Судовий розгляд був відновлений 29 липня того ж року. Заявника перевели назад до слідчого ізолятору 7 жовтня 2008 року. Європейський Суд переглянув скаргу заявника та відмінив тимчасові заходи за Правилом 39, які були прийняті 11 грудня 2007 року.
Суд встановив, що застосування до заявника наручників з міркувань безпеки не може бути виправданням і, враховуючи поганий стан його здоров'я, таке поводження слід розглядати як нелюдське і таке, що принижує гідність.
Представник заявника в Суді: адвокат Андрій Крістенко.
Суд визнав порушення статті 3 Конвенції.
Норми національного законодавства, що пов’язані із рішенням: статті 28, 55 Конституції України, стаття 280 Кримінально — процесуального кодексу України, стаття 18 Закону України «Про попереднє ув’язнення» 1993 року.
Основні тези:
«Як правило, застосування наручників не дає підстав для порушення питання за статтею 3 Конвенції, якщо такий захід здійснювався у зв'язку із законним затриманням, без застосування сили і без його публічної демонстрації, а також у межах того, що обґрунтовано вважалося необхідним. При цьому важливо враховувати, наприклад, ризик втечі даної особи або спричинення нею тілесного ушкодження або шкоди» (§ 97)
Посилання:
Текст рішення ЄСПЛ (англ.) — http://hudoc.echr.coe.int/eng? i=001–95112
Переклад рішення ЄСПЛ (рос.) — http://precedent.in.ua/index.php? id=1256033010
Рішення національних судів із вдалим застосуванням рішення ЄСПЛ:
Немає застосування даного рішення судами.
