Міркуючи над її словами, Дуґан сперся на одну з порожніх картотечних шафок. Вона перехилилась, і з-під неї вистромився краєчок якогось папірця.
Він підібрав зім’ятий аркуш і розгладив у руках. Вгорі був заголовок: ОПЕРАЦІЯ «ЗУБИ ДРАКОНА», трохи нижче підзаголовок ЩО, а ще нижче два написаних рукою рядки. Деякі слова було повикреслювано і переписано кілька разів. Дуґан прочитав уголос:
«Повільна смерть тиранським силам зла
В тунелях наших зріє. Іншалла…»
– Маєте якесь уявлення, що це таке?
Від її раптового поруху Дуґан підвів очі. У руках Салінас стискала бронзовий бюст Зевса. Очі черепа палали. Дуґан розвернувся, намагаючись відбити удар.
Надто пізно.
Вибух болю. Усе попливло. Затуманилося. Потім темрява…
Доктор Мартін Кайл помахав публіці, що зібралася послухати його лекцію у Національній бібліотеці Греції і тепер аплодувала стоячи. Погладжуючи свою вандейківську борідку, він вийшов з-за кафедри і попрямував до столу, де став підписувати примірники своєї нової книжки «Юнгіанський аналіз культів, що вбивають».
Коли зал майже спорожнів, він відкинувся на стільці і попустив вузол краватки. До нього наблизилися два грецькі офіцери, підтримуючи попід руки третього, літнього чоловіка з чорною пов’язкою на правому оці.
– Докторе Кайл, я капітан грецької поліції Гектор Еліаде, спецгрупа з питань боротьби з тероризмом, – його глибокий голос луною розносився майже безлюдним залом. – Мені надзвичайно сподобалася ваша лекція. Ви б нам дуже допомогли, якби погодилися відповісти на кілька запитань.
– Стосовно чого?
– Наскільки близько ви були знайомі з Ясоном Тедеску?
– Ми обоє викладаємо у Вейбриджському університеті в штаті Огайо. Минулого тижня я відвіз його до лікарні. А до чого це все?
– Тут я ставлю питання, докторе Кайл. Чому ви відвезли його до психіатричної лікарні?
– Він сам попросив. Вона розташована найближче до академії. Ясон читав доповідь про загадки стародавніх Греції та Риму, а одразу ж після неї йому стало зле. Як він почувається зараз?
– Про які грецькі загадки йшлося?
– Про стародавні, найдокладніше він зупинився на легенді про Гомера, який помер, не зумівши розгадати загадку хлопців-рибалок.
– І що Тедеску про це розповідав?
– Як Гомер пішов до храму Аполлона в Дельфах, щоб спитати оракула, де він народився. Піфія сказала, що його дім на острові Іос, і додала: «Стережися дітей, що загадуватимуть тобі загадки».
– Так-так, докторе Кайл, продовжуйте.
– Уже в старшому віці Гомер вирушив на Іос. На березі моря до нього підійшли двоє хлопців-рибалок. Гомер запитав, що вони зловили. Один хлопчак відповів: «Те, що зловили, ми викинули, а що не зловили, залишили».
Тоді Гомер згадав застереження оракула щодо дітей, які загадуватимуть йому загадки. Так і не зумівши знайти розгадку, він дістав серцевий напад і помер.
– І що, Тедеску відкрив публіці розгадку?
– Дивно, але ні. Саме тоді у нього самого раптом стався напад і він упав на кафедру.
– Що ви можете розповісти про зв’язок Тедеску з грецьким марксистським терористичним угрупованням «Сімнадцяте листопада»?
Кайл знову зав’язав краватку тугіше.
– Я не знав, що він пов’язаний із цією організацією.
– Ви читаєте лекції про культи, які вбивають, а Тедеску – про смертельні загадки. Може, він коли-небудь згадував «Сімнадцяте листопада» чи «Моджахедін-е Халк»?
– Чому ви постійно говорите про нього в минулому часі?
– Тому що його застрелили в тій лікарні.
– О Господи! Але я не розумію. Який стосунок він має до «Сімнадцятого листопада»?
– Це ми і намагаємося з’ясувати. У нас є підстави вважати, що Тедеску хотів задушити доньку головного лікаря, яку пізніше викрали.
– З чого ви вирішили, що мені щось про це відомо?
– У біографічній довідці з вашої книжки сказано, що ви спеціалізуєтесь на таємних товариствах, а на вашій веб-сторінці зазначається, що ви вивчали не тільки грецьку міфологію та фольклор, а й перські та арабські таємні релігійні практики.
– Я справді вивчав їх для свого дослідження, але це не основна моя спеціальність. Я – психоаналітик юнгіанської школи.
– Скільки ви збираєтеся пробути в Греції?
– За розкладом я маю ще три тижні і хочу відвідати деякі ваші острови та Кіпр, а тоді повернуся до Афін і разом з туристичною групою полечу в Огайо.
– Ви коли-небудь бували у Багдаді чи Тегерані?
Кайл провів тильним боком долоні по губах. Який зв’язок може мати його теперішнє дослідження Греції з Іраном чи Іраком?
– У минулому я вивчав ісламські культи, але не розумію…
– Вам знайоме іранське мусульмансько-марксистське угруповання «Моджахедін-е Халк», більш відоме як МЕХ?
– Його лідери-студенти брали участь у захопленні посольства США в Тегерані.
– А що тепер з організацією? Чи можна вважати моджахедів сектою, своєрідним культом? Чи йдуть вони за своїми лідерами сліпо і готові віддати життя?
