Її тіло розслабилося. Рейвен задула свічку.

– Браво, Рейвен! Це було чудово.

Вона всміхнулася.

– Ні, це ти був чудовим.

Кайл глянув на годинник на стіні позаду неї.

– Наш час вийшов.

– Тобто?

– Кінець сеансу. Ми зустрінемося післязавтра.

– Ти ж не можеш отак просто збудити мене, а тоді відправити геть.

Він підійшов до дверей.

– Нам потрібно встановити часові рамки.

– …до біса часові рамки. ти не можеш просто так лізти мені в мозок, а тоді кинути мене! ти мені потрібен!..

Її голос раптом обернувся на мецо-сопрано. Змінилися також мова тіла і вираз обличчя.

– Рейвен, будь розважливою.

Її очі оскліли. Вона підозріло роззирнулася навколо.

– …я не рейвен, я нікі, і це говорить моє довбане колективне несвідоме, ти сказав бути розважливою, але кидаєш її…

– Я не кидаю тебе, Рейвен. Це тимчасова пауза в цій фазі твоєї терапії.

– …кажу тобі, я не рейвен! вона сидить у тому кріслі! слухай уважно, коли я говорю, виродку!..

– Опануй себе.

– …я це й роблю! спочатку ти розпалив їй розум, а тепер хочеш її лишити!..

– Ти мусиш зрозуміти.

– …зрозумій оце!..

Вона вхопила зі столу ніж для конвертів і шпурнула в нього. Кайл пригнувся, ніж відскочив від стіни і дряпнув йому чоло. Він натиснув кнопку тривоги. Двері кабінету розчинилися. Всередину влетів санітар і схопив її. Дівчина викрутилась і врізала йому в око ліктем. Забігли ще двоє санітарів. Щоб скрутити її, знадобилися всі троє.

– …цей виродок-психіатр підпалив мене…

Поки вони її тримали, Кайл підійшов до медичної шафки, дістав шприц і ампулу седативного препарату. Коли він вводив їй в руку голку, дівчина не зводила з нього розлютованого погляду.

– …ще якась твоя наркота для зґвалтування, мерзотнику?..

– Я намагаюся тобі допомогти.

Її очі заповнилися слізьми. Голос пом’якшав.

– Що зі мною коїться, Марті? Не лишай мене.

– Я не лишаю тебе. Ми продовжимо під час нашого наступного сеансу.

Після того як дівчина пішла, він витягнув з шухляди диктофон і ввімкнув. Поставив на паузу, тоді нарешті спромігся на слова.

«Рейвен Слейд. Межовий розлад особистості. Код ДСП – 301.83. Дисоціація з симптомами деперсоналізації. Несистематична історія розколу і дереалізації. Також симптоми сексуального фліртування істеричного розладу особистості, 301.50, з ознаками високої сугестивності.

Перше випробування наповненням образами викриває пірофобію. Підозрюю, що на поверхню можуть виплисти й інші фобії.

Проблема: література стверджує, що, оскільки швидка імплозивна терапія – дуже агресивний вид лікування, її зазвичай не рекомендують для пацієнтів з межовим чи істеричним розладом особистості. Проте, зважаючи на терміновість ситуації, інших варіантів у мене немає».

Він зітхнув і вимкнув диктофон. Якщо стрімке наповнення образами спрацювало, йому, можливо, вдасться запобігти видачі. Але йому було гидко від думки, що він мусить мучити її, щоб врятувати від інших тортур.

<p><strong>РОЗДІЛ 57 </strong></p>

Ашраф, Ірак – Ґібельштадт, Німеччина

Фатіма сказала Рашидові почекати за дверима її квартири, поки вона переодягається. Її єдиним неармійським одягом була чорна спідниця і біла блузка, які вона одягла у день, коли втекла з Афінської психіатричної лікарні. Біла блузка, чорні панчохи і чорні туфлі-човники. Одяг, яким пропащі американки колись зваблювали чоловіків.

Фатіма розгладила оливково-брунатну уніформу й повісила її в гардеробі. Їй не терпілося одягнути її знову після завершення цієї місії. План А: якщо вони перехоплять сибірку до того, як Алексі отримає її в Кенті, штат Огайо, МЕХ прийме пропозицію Пентагону. Якщо Алексі вже її отримав, тоді план Б: співпрацювати з американськими сплячими агентами «Сімнадцятого листопада» і пустити в хід операцію «Зуби дракона».

На відміну від генералки Гассан, Фатіма не вірила полковникові Рашиду Омару. Не надто довіряла й пропозиції Пентагону захистити «Моджахедін-е Халк» після того, як США знову вторгнеться в Ірак. Не лише тому, що Рашид – суніт, а й тому, що вона не довіряє західним капіталістам і політикам. Нафта з Близького Сходу змащує американські коліщатка, а нафтові барони зрадять кого завгодно, тільки б не пищали.

Фатіма відкрила шухляду ліжка й витягла з-під запасної ковдри металеву коробку. Відсунувши медалі, дістала контейнер з порошком. Сховала собі в сумочку. Рашид – це прямий зв’язок МЕХ із Пентагоном. Можливо, їй вдасться скористатися миш’яком, щоб розірвати цей зв’язок.

Вона повернулася в машину, де Рашид сидів за кермом, і зайняла пасажирське сидіння – якомога далі від нього. Він зупинився біля сторожового посту і показав охоронцеві свій пропуск.

– Ви потрапили в Ашраф сам. Хто ця жінка?

– Старша офіцерка МЕХ під прикриттям для таємної місії.

Охоронець відсалютував і потягнув за важіль. Ворота відчинилися.

– Дякую, що не розкрив мене, – сказала вона, коли машина минула контрольний пункт.

Він не зводив очей з дороги.

– Немає потреби викликати зайву цікавість.

– Дякую за обережність.

Омар поліз у кишеню і витягнув пачку сигарет. Запропонував їй, проте Фатіма лише похитала головою. Запалив одну з них своєю золотою запальничкою і глибоко затягнувся.

Перейти на страницу:

Похожие книги