ВАЛЬДЕМАР ЛИСЯК
ШУАНСЬКА БАЛАДА
ВСТУПНЕ СЛОВО
"Шуанська Балада" не претендує на те, щоб бути історичним твором, хоча її зміст — це факти й нічого, крім фактів, оформлені в моєму стилі оповіді. Я не історичний стенографіст, а письменник; мене цікавить не історія як наука, а історія як годівниця моїх літературних захоплень. Пишучи цю книжку, я жодної миті не намагався бути об’єктивним. Я вважав за краще, щоб мене звинувачували в тому, що я створюю казки з реальності, а не представляю реальність, позбавлену уяви. Приймаючи таку точку зору і такий метод, я не відчував ні вагань, ні сумнівів, ні сорому, тому що, як один із найвидатніших європейських медієвістів, професор Колеж де Франс Жорж Дюбі:
W.Ł.
ЗАЧИН
29 березня 1800 р. Палац Тюїльрі. Протягом століть це був королівський палац, населений Валуа, Медічі та Бурбонами, починаючи з "Короля-Сонця" Людовика XIV. Вже місяць і кілька днів у нього інший господар, нове, сонце Франції, яке щойно зійшло – Наполеон Бонапарт, і Тюїльрі називають вже не "королівським", а "урядовим палацом". Ця переміна в номенклатурі фактично нічого не змінює, так само як титул, який зараз носить корсиканець: Перший Консул Республіки, не змінює того факту, що його влада є абсолютною, дедалі більшою з кожним днем, прагнучи до більш ніж королівської мірки. Це буде мірка цісарів.
Сонячний ранок. Павільйон Флори, повний ад'ютантів, якихось неквапливих офіцерів і врослих в землю цивільних. Поодинці та групами вони дивляться у вікна або розмовляють, надто жваво, щоб це було природно, або з мертвою серйозністю вивчають профіль різьбленої балясини на балюстраді, ніби вона така гарна, що ніщо інше в світі не може відволікти їх у цей момент.. Деякі люди перегортують якісь документи, наче в усьому палаці не було кращого місця для цього, ніж куток сходів. Усі сходи, входи й виходи, вікна, галереї, коридори, закутки й кути стін огороджені так, щоб миша не могла проскочити. Якби вона спробувала, в неї б влучила принаймні одна зі сотні куль, випущених одночасно з сотні рушниць. Справа навіть не в точності, а в простій ймовірності. Ось чому павільйон Флори в палаці Тюїльрі 29 березня 1800 року такий переповнений людьми, зайнятими собою, балачками та паперами, які бачать лише вхід. Все ще порожній.
Свіже весняне повітря та аромати чудових садів, розроблених Ленотром та створених Лепотом, Кусто та Койсево, вливаються у внутрішні приміщення через вікна. Але всередині душно тією духотою, яка викликана напругою очікування невідомого і небезпечного.
Нарешті він тут. У світлі дверей проступає силует колоса. Жорж Кадудаль, голова шуанських загонів з Морбіану, найзапекліший ворог Республіки. Конспіративний псевдонім: Гедеон. Але ним користується тільки він, він і його люди. А іноді й поліція. Ті, хто чекає в павільйоні Флори з ранку, говорять просто: Жорж або "шуанський звір". Тварина, яку найбільше нагадує його величезний силует, — це слон, точніше, мамонт. Сто з гаком кілограмів кісток, м'яса і, головне, сталевих м'язів, від яких тріщать шви його одягу. Його бояться, він міг одним ударом кулака знести голову з шиї — тому тут так багато людей.
