(бл. 250 - 184 pp. до н. е.)
Видатний римський комедіограф. За зразком новоі аттічної (побутової) комедії (Менандр, Діфіл, Філемон та ін.) створив оригінальну римську комедію, відому підназвою "палліата" (від лат. pallium - верхній одяг римлян, подібний до грецького гіматія). В заплутаний карколомний сюжет своїх комедій Плавт включав фрагменти та епізоди з грецьких творів (контамінація), адаптуючи їх до римських реалій. Комедії Плавта вирізняє жвавість діі, комічність ситуацій, самобутність гумору інтенсифікована грою слів, неологізмами, багатою і дотепноюй мовою.
Збереглись тексти 21 комедп. Серед них "Амфітріон" (пізніші переробки Мольєра, Клейста), "Скарб" (сюжетні колізії використав Мольєр у комедії "Скупий"), "Близнята" (комедія непорозумінь, що надихнула Шекспіра на "Комедію помилок") та ін.
Дійові особи
ЛАР, бог домашнього вогнища в Евкліона.
ЕВКЛІОН, старий.
СТАФІЛА, стара служниця.
МЕГАДОР, старий, сусід Евкліона.
ЕВНОМІЯ, його сестра.
ЛІКОНІД, її син.
СТРОБІЛ, раб.
АНФРАК, кухар.
КОНГРЮН, кухар.
ПІФОДІК, раб.
ФЕДРА, дочка Евкліона.
Вулиця з двома сусідніми будинками - Евкліона і Мегадора. Храм богині Вірності і перед ним жертовники. 1
1 Рядки, які, на думку більшості дослідників, є пізнішим включенням в текст Плавта, взяті в дужки або винесені у підрядкові примітки.
Лар
Не знаєте, хто я? Скажу вам коротко:
Я – Лар домашній, з будинку от цього,
Відкіля, як бачите, я вийшов. Тут
Живу багато років, був заступником
Батьку і діду нового хазяїна.
Дід його мені з благанням золота довірив
Скарб прихований: посеред вогнища свого
Заривши, благав його оберігати.
І вмер він; настільки жадібний був у душі,
10 Що сину не хотів на нього вказувать,
Вважав за краще його лишити в бідності,
Тільки б не показувати скарбу.
Землі йому маленький зоставив клаптик,
Нехай живе в труді великому й бідує.
Коли помер він, скарб мені отой довіривши,
Став придивлятись я, а чи не викаже
Мені син шани більшої, ніж батечко його,
Та він все менше й менше шанував мене,
Все менше мав від нього я дарів почесних,
20 Тож відповідно й я до нього ставився.
Але і він помер, і залишився син один,
Оцей, в будинку він тепер хазяїном,
Такий же точно вдачею, як батько й дід,
Із ним дочка живе, вона мені щоденно в дар
Вина приносить, ладану чи ще чогось
Подібного, вінки кладе. Тож ради неї
Дозволив Евкліону я той скарб знайти,
Щоб легше міг він заміж видати дочку свою.
Здійснив над нею знатний молодик
30 Насильство: йому відомо, хто вона,
Вона ж його не знає, як і сам батько
Не знає про наругу над дочкою.
Я зроблю, щоби оцей старий сусіда
За дружину попросив її собі, усе для того,
Щоб легше її заміж узяв отой юнак:
Старий, що оженитись на ній хоче,
Є рідним дядьком тому юнакові,
Що наругу над нею скоїв на Церериному святі.
Аж ось старий кричить: завжди він так.
Стару служницю він жене, щоби вона
Його таємну справу не провідала.
На золото він глянуть хоче, чи ж на місці.
Евкліон, Стафіла. Евкліон
Геть! Геть звідси! Геть! За двері! Заберися геть! 40 Підглядати, усюди шастати очиськами тобі!
Стафіла
За що мене, нещасну, б’єш ти?
Евкліон
Щоб ти насправді була нещасною, негіднице, Й життя тобі такого кепського, якого заслуговуєш.
Стафіла
Навіщо зараз мене з дому вигнав ти?
Евкліон
Тобі, ледащо, маю звітуватися? Йди від дверей! Геть звідси! Гляньте, як Ступає! А ти знаєш, до чого дійде? Візьму я зараз мотузок чи палицю І крок твій черепашачий прискорю!
Стафіла
50 На шибеницю краще б дали мені боги Потрапити, ніж так у тебе на службі бути.
Евкліон
Бач, щось собі бурмоче, підла! Зажди, тварюко! Очі, їй-богу, видеру! Підглядать за мною я не дам тобі. Геть! Геть! Ще, ще! Ось так тепер. Ти Там стій. А якщо з цього місця хоч На пальчик, на нігтик підсунешся, Чи озирнешся без мого дозволу, – я Зараз же катюзі віддам на виучку! 60 Підлішої за цю стару не бачив ще я Зроду! Їй-право, дуже я її боюся: Зненацька, мимохіть до мене підкрадеться, Пронюхає, де золото заховане! Очиська має й на потилиці ця бестія. Піду до сховку, гляну, чи там золото? Ой, скільки маю клопоту й тривоги з ним! (Іде.)
Стафіла. Стафіла
До тями не візьму, що сталося з хазяїном!
Антична література. Греція. Рим
От лишенько! Чи й справді зовсім розум втратив:
Так мене з дому гонить він щодня
70 Разів із десять. Яке, ніяк я не второпаю,
Найшло на чоловіка божевілля!
Всю ніч не спить, а день прийде –
То, як кульгавий швець, сидить у домі.
І от ще: як приховати безчестя дочки хазяйської
(вже час її пологів наближається)?
Не знаю! Лишається мені одне тепер,
Я думаю, – на шию зашморга міцного.
І витягнусь, як довжелезна буква “і”.
Евкліон, Стафіла. Евкліон
Тепер душа спокійна і піти я можу. У домі, бачив все всередині цілісіньке. Вернися-бо, і стережи все вдома.
Стафіла
Ще б пак!
80 Мені сторожувати? А що, хіба будинок хтось поцупить?
Злодіям у нас поживи нема ніякої, –
В будинку порожнеча, все вкрите павутинням.
Евкліон
