Роман «Снігопад» культового американського письменника-фантаста Ніла Стівенсона є майстерним зразком переосмислення концепції кіберпанку, яку вперше на початку вісімдесятих років минулого сторіччя запропонував інший відомий представник фантастичної та футуристичної літератури Вільям Ґібсон.Розбавлений іронією не лише щодо більшості класичних складових, притаманних кіберпанку, а й щодо напрямів розвитку сучасного суспільства, «Снігопад» водночас щедро сповнений всіма необхідними елементами, за які так люблять цей жанр — близьке майбутнє, в якому доведені до абсурду багато сучасних популярних трендів, влада могутніх корпорацій, що є основними економічно-політичними володарями світу, віртуальна реальність, вплетена у звичну фізичну реальність подекуди так, що інколи важко зрозуміти, де закінчується одна й починається інша, герої — маргінали й аутсайдери, змушені виборювати своє місце і право на існування у світі, де взагалі мало кому комфортно жити, а також релігійні культи, давні мови програмування, здатні зламати свідомість і перепрограмувати мозок, шумерська міфологія, маніпуляції із нейролінгвістикою і давні божества як перші програмісти цього світу.Словом, це неперевершений, справді приголомшливий роман, що майстерно балансує на межі їдкої іронії, футуристики і найсміливіших, підкріплених науковим підґрунтям, гіпотез та припущень щодо людського мозку і його програмного забезпечення, одну з найголовніших ролей в якому відіграє мова.
сніг ім... 2. а. Все, що нагадує сніг. Ь. Білі перешкоди на телеекрані, спричинені поганим прийомом.
падіння віддієслів. ім... — інфр... 5. Раптова поломка чи обвал, напр. у бізнесі чи економіці.
Вірус... [букв. Вірусна слизька рідина, отрута, огидний запах чи смак.] 1. Отрута, виділена отруйною твариною. 2. Пат. а. Нездорова чи отруйна речовина, вироблена тілом унаслідок хвороби, особливо здатна потрапляти в організм інших осіб чи тварин і спричиняти в них аналогічну хворобу... 3. перен. Моральна чи інтелектуальна отрута чи отруйний вплив.
Доставлятор належить до найвищої касти елітного ордену. Його дух незламний. Просто зараз він готується вже до третьої місії за ніч. Його костюм чорний, ніби активоване вугілля, і вифільтровує з атмосфери навіть світло. Куля відскочить від арахноволоконного плетива, як горобець від воріт, але надлишковий піт пройде крізь нього, мов вітерець крізь випалений напалмом ліс. Там, де проступають кістки та суглоби, костюм посилено бронегелем: на дотик ніби зернисте желе, але захищає незгірш за стос телефонних довідників.
Коли його брали на роботу, видали і ствол. Доставлятор ніколи не має справи з готівкою, але однаково хтось може накинути оком на машину чи вантаж. Ствол крихітний, прилизаний, легенький: такий міг би носити якийсь модний дизайнер; він стріляє крихітними дротиками, які летять у п’ять разів швидше за розвідувальний літак SR-71[1], а коли зі стріляниною покінчено, ствол треба під’єднати до прикурювача, бо працює він на електриці.
Доставлятор ніколи не діставав свого ствола ні зопалу, ні зостраху. Одного разу витяг на Верхів’ях Ґіли. Якесь бидло у Верхів’ях — крутому міськлаві — замовило доставку, але вирішило за неї не платити. Подумали, що зможуть вразити Доставлятора бейсбольною биткою. Доставлятор витяг ствол, націлив лазерну хлопавку на Луїсвілльську Відбивачку[2], вистрелив. Віддача була потужна, ствол наче вибухнув у руках. Середня третина битки перетворилася на обпалену тирсу і швидко розлетілася навсібіч, як од вибуху наднової. Так той шкет і лишився стояти, стискаючи ручку від битки, з якої курився молочно-білий дим. Виглядав дебілом. Йому Доставлятор доставив лише проблеми.
Відтоді Доставлятор залишав ствол у бардачку, а натомість покладався на самурайські мечі — улюблене своє знаряддя. Ствола босота з Верхів’їв не злякалася, тож Доставлятору довелося скористатися ними. Мечі не потребують демонстрації можливостей.
Потенційної енергії в акумуляторах машини Доставлятора вистачить, щоб запустити фунт бекону в пояс астероїдів. На відміну від паркетників та родинних чортопхайок, його машина викидає енергію крізь розверзнуті, блискучі, наполіровані сфінктери. Коли Доставлятор натискає на газ, усе розлітається, наче лайно з вентилятора. Ви можете поцікавитися: а як щодо площі зчеплення? Покришки вашої машини торкаються асфальту в чотирьох місцях і мають крихітну площу зчеплення — не більшу за язик. У машини Доставлятора великі липкі шини з контактною площею на кожній завбільшки зі стегно товстухи. Доставлятор завжди тримає контакт із дорогою, заводиться, як бик на кориді, гальмує на п’ятаку.
Чому ж Доставлятор так оснащений? Тому що на нього покладаються. Він — приклад для наслідування. Це Америка. Тут люди роблять те, що їм хочеться робити, ви ж не проти? Мають право. А ще вони мають стволи, тому ніхто їх, бля, не зупинить. Як наслідок — у цій країні одна з найгірших економік світу. Якщо вже на те пішло, — якщо зайшла мова про зовнішню торгівлю, — то коли ми роздали свої технології іншим країнам, коли все вгамувалося і машини почали складати у Болівії, мікрохвильовки в Таджикистані — а продавати тут, коли велетенські гонконзькі кораблі та дирижаблі, здатні за п’ятак перевезти вантаж із Північної Дакоти у Нову Зеландію, звели нанівець усю нашу перевагу в природних ресурсах, коли Невидима Рука взяла усі історичні нерівності й розмастила їх по всьому глобусу шаром того, що для пакистанського цегляра вважається заможним життям — знаєте що? Лишилося лише чотири речі, які ми робимо краще за інших:
— музика
— фільми
— мікрокод (софт)
— швидкісна доставка піци.
