Вчені критикують якість дисертації доньки путіна, її дуже легко можна було завалити. Донька навіть не дуже розуміє про що писала: до цього займалася японістикою в Інституті країн Азії та Африки МДУ і не мала ніякого відношення до прикладної математики, про яку написала дисертацію. У талановитої дитини немає жодної роботи, написаної самостійно, немає також і ніяких публікацій, в яких вона була основним автором. Та то все дурня! Тут головне – чия ти! І хто за тебе може слово сказати! Тож закритий захист тривав усього пів години, а не кілька годин чи й увесь день, як в інших кандидатів. Дочці путіна після доповіді задали лише одне зовсім неочікуване дуже важке і вкрай важливе запитання, відповідь на яке прочитала з заздалегідь написаного аркуша. Достойна стати кандидатом наук?
Усі за? Одноголосно!
Вітаємо росію з кандидатом фізико-математичних наук! Щоправда, донька путіна у вищі більше освоює державні гроші: займається найважливішим проєктом МДУ – створенням науково-технологічної долини вартість 110-120 млрд рублів. Теж наука!
Підписав звернення російської спілки ректорів на підтримку вторгнення росії в Україну. У відповідь найсвідоміші студенти, викладачі та випускники МДУ опублікували відкритий лист до ректора з вимогою відкликати свій підпис, але той лише їх послав.
За все це путін надав ректору звання Героя праці росії.
Заслужив! Як заслужив і суду як військовий злочинець!
САДОВНИЧИЙ Віктор Антонович (1939), ректор московського державного університету. Герой праці. 2022 року спілка ректорів росії, якою керує, опублікувала листа з його підписом на підтримку повномасштабного вторгнення в Україну. Довірена особа путіна на виборах 2024. Знаходиться під санкціями України.
Завжди був начальником. Навіть у студентському будзагоні командував тисячею ровесників. 1992 року Садовничий переміг на виборах ректора МДУ, хоча проти були і попередній ректор, і тодішній міністр науки, і навіть президент країни Борис Єльцин, бо до цього хитрий жук очолював комуністів університету і за наказом зверху брав активну участь в антисемітській кампанії та багатьом талановитим розумним людям зламав життя. Працював у приймальній комісії МДУ і керував «чорним двадцятиліттям» — абітурієнтам єврейського походження було неможливо поступити в МДУ. Дітям із єврейськими прізвищами спеціально давали складні завдання, які випускники шкіл вирішити ніяк не могли. На вступних іспитах отримували двійки та трійки навіть переможці олімпіад.
Євреям пощастило, що ректор не жив у Німеччині за Гітлера, бо аби там дали розвернутися, то накоїв такого, що проклинали усім світом!
За день до захисту дисертації доньки путіна ректор і сам «захистився», отримавши орден «За заслуги перед Батьківщиною» І ступеня із рук батька своєї дисертантки. А після того, як за кандидатську доньки одноголосно проголосували всі члени комісії, то Садовничому натякнули, що відтепер ректором буде довічно. Щоб і надалі міг керувати університетом, керівництво країни щоразу змінює закони. Лише для московського і Санкт-Петербурзького держуніверситетів в росії діє особливий порядок: їхніх ректорів призначає президент своїм указом і має право продовжувати їх повноваження скільки заманеться. По команді депутати думи швиденько з порушенням регламенту внесли в закон, так зване, «виправлення Садовничого». Керуй вишем, шановний друг путіна, скільки душа забажає!
Ех, аби жити Віктору Антоновичу отак років тисячу!
За Садівничого роботу в університеті знайшли багато системних політиків – рашистів. Для деяких з них створювалися цілі факультети, якість науки та освіти на яких викликає питання. Факультет світової політики очолив колишній депутат від «Єдиної росії» Андрій Кокошин, державного управління - чинний депутат «Єдиної росії» В'ячеслав Ніконов, Вищу школу телебачення - провладний політолог Віталій Третьяков. На факультеті держуправління раніше очолював кафедру тоді депутат, а тепер голова держдуми В'ячеслав Володін, а голова думського комітету з міжнародних справ Леонід Слуцький, звинувачений у сексуальних домаганнях, досі управляє на факультеті політології кафедрою міжнародних відносин та інтеграційних процесів.
У виші духом вільнодумства і не пахне.
Факультет журналістики залили таки рашистською пропагандою. Як і в країні, тут створено систему тотального контролю, заохочення стукачів і загальну підозрілість. Поліція жорстоко розганяє мирне зібрання студентів біля університету. Двох студенток журфаку вигнали з університету за критику третьокурсника, який прийшов у футболці з літерою «Z» та розмахував прапором самопроголошеної «ЛНР» на головних сходах факультету. Студенти нагадали молодому рашисту про заборону політичних акцій у виші та покликали охоронців, але ті ніяк не відреагували. Пізніше у чаті діти обурилися, що карають у стінах журфаку лише за політичні висловлювання проти влади.