І насправді вона не збиралася цього робити. Вона не була зовсім впевнена, що Карл Густав пошле за нею цілу армію, але була готова до такої можливості. Звісно, вона не була настільки наївною та зарозумілою, щоб думати, що все залежить від неї – але щойно барон фон Кенігсмарк дав їй зрозуміти, що Вюрцбург стоїть на заваді шведському королю, з нею чи без неї, вона зрозуміла, що настане момент, коли вона побачить скандинавських солдатів під його стінами.
Всупереч тому, що всі думали, вона мала уявлення, що робити з цим міцним горішком. Але спочатку вона хотіла побачити, чи схаменуться правителі Європи та вирішать хоча б серйозно поговорити з нею. Її план, яким вона ні з ким не ділилася, звичайно, був жахливо ризикованим, але в глибині душі Катаріна відчувала, що він може спрацювати. І вона не боялася ризику. Що їй було втрачати? У неї більше не було родини, якій потрібно було б служити, ані союзників, які могли б щось втратити від її дій. У неї залишилася лише віра в Бога, чиї слуги на землі – і по обидва боки барикад – дали зрозуміти, що вони не на її боці. "Я мов та лисиця, яку загнали до ями", – похмуро подумала вона, наближаючись до замку.
– Тож я кусатиму, – зітхнула вона сама собі.
– Слухаю, ваша милість?
– Нічого, нічого.
Чекаючи на відповідь шведів та баварців, Катаріна послала по Бланшфлер, щоб повечеряти з подругою. Вона прийняла її наодинці у своїх покоях, де нещодавно найняті слуги подали їм легку страву. Спочатку вони їли в тиші, яка здивувала Флер, порушуваній лише дзвоном столових приборів. Атмосфера була досить приглушеною, як і в усьому Вюрцбурзі.
– Катрін, – нарешті серйозним тоном сказала Бланшфлер, обережно кладучи столові прибори на тарілку з недоїденою куріпкою. – Що саме ти маєш намір робити зараз?
– Почну з того, що спробую порозумітися з цими ідіотами, щоб ніхто не звинуватив мене в тому, що я не намагалася, – відповіла дівчина, не перестаючи їсти. Вона хотіла бути у повній силі.
– А що, як не вийде?
– Скажімо, у мене є ідея.
– Я думаю, тобі варто серйозно розглянути капітуляцію. Ти ж не можеш одночасно битися і з Фердинандом і з Густавом Адольфом!
– А якщо я можу?
– Навіть тоді це божевілля. Навіть якщо ти можеш перемогти їхні армії, за ними стоїть щось більше. Уся політичний уклад імперії…
– Тоді, можливо, нам варто змінити цей уклад?
– Катаріно, але це ж так не працює. – Тон Бланшфлер змінився на благально-слізливий. – Ти не можеш просто прийти і перевернути все з ніг на голову. Я не маю на увазі, що ти цього не можеш, тобі ж відомо, що я не намагаюся тобі нічого заборонити. Як по мені, ти навіть можеш стати новою імператрицею. Але цього не може статися. На тому, як побудована Німеччина, опираються люди, які в ній живуть. І влада, і піддані. Суди, фінанси… Усе! Правителі мають інструменти, завдяки яким вони правлять. Ти потягнулася до них, це так, але решта має таких інструментів більше, і вони є більш потужними за твої. У них більші армії, важливіші титули, більші та старші династії. Ти не зможеш їх наздогнати, і доки ти цього не зробиш, ніхто ніде не погодиться з твоїм правлінням. Рано чи пізно ти почнеш війну з усім світом!
Тепер Катерина також відклала столові прибори. Дівчина поклала підборіддя на складені руки і дивилася у вікно, слухаючи свою подругу, від якої, чесно кажучи, ніколи не очікувала складних політичних роздумів. Але їй не сподобалося те, що вона чула.
– Благаю тебе, Катрін, обмисли це, – продовжила Бланшфлер. Вона справляла враження, ніби ось-ось розплачеться. – Припустимо, що якимось дивом ти переможеш і баварців, і шведів. А що далі? Ніхто не надасть тобі прав на ці землі, бо навіщо їм це робити? Припустимо, ти сама їх надаєш собі. Що скаже імператор? Підемо далі і навіть припустимо, що ти якимось чином досягнеш з ним згоди. Хтось інший претендуватиме на титул, якого тобі також доведеться перемогти. А потім хтось інший. І ще один. А потім Папа Римський заперечуватиме. А потім король Франції. А потім король Англії. Їхня влада нібито походить від Бога, але насправді вона залежить виключно від того, що спадкоємність дотримується певних правил. Ти не можеш змінити ці правила, не маючи влади, і ніхто не дозволить тобі взяти її, поки правила не зміняться. Це замкнене коло. Ти повинна відступити.