Спостерігаючи за англійцями полностью

Так воно до певної міри і є. Чим глибше я занурювалася у питання ремонтів, тим очевидніше ставало, що ремонт, меблі та декор домівок зумовлені приналежністю до того чи іншого соціального класу. І заможність тут — діло десяте, а то й зовсім ні до чого. Вищі кола і верхи середнього класу мають доволі занедбані, обшарпані і занехаяні помешкання. Мідлам і низам середнього класу цього не зрозуміти ніколи. Домівки nouveaux-riches, вихідців із робочого класу, битком напхані дорожезними дурничками, які в очах аристократії та верхівки середнього класу виглядають справжньою вульгарщиною. Лискучі шкіряні дивани і а-ля антикварні стільці, що їх так люблять мідли середнього класу, можуть коштувати вдесятеро дорожче, аніж аналогічні речі в домівках верхівки середнього класу (які на дух не переносять шкіру і всяке «а-ля»).

В оселі мідлів середнього класу (і нижче по соціальній драбині) вітальню, яку вони називають lounge, встелять килимом (у старшого покоління робочого класу він може бути візерунчастим; у нуворішів — із довгим ворсом). Вищі касти воліють нічим не застеляти підлогу або ж покласти старий персидський килим чи невеликий хідничок. У lounge мідлів середнього класу можна надибати на коктейль-бар, а в їдальні — на коктейльний столик на колесиках. Низи середнього класу та іноді вищі щаблі робітничого класу приховують нутрощі «віталень» за тюлем (тюль — це чудовий індикатор соціальних класів, та для цікавських антропологів — страшенно неприємна перешкода). Там, скоріш за все, буде велетенський телевізор, а на спинці фотеля красуватиметься вишита чи мереживна накидка (це любить старше покоління) і ціла «колекція» маленьких бздульок, акуратно виставлена десь на полиці (ложечки, скляні звірятка, іспанські ляльки, статуетки, привезені із «гарячих турів» або замовлені з каталогу).

Молодше покоління низів середнього класу та вищий прошарок робітничого класу має вже не такі вигадливі смаки: їхні вітальні living rooms скидаються на приймальні стоматологічних клінік — так там порожньо-стерильно (стильний мінімалізм, до якого вони прагнуть, залишається недосяжним). Убогість декору, однак, компенсують сучасним «музичним центром» з колонками і велетенським телевізором, що займає центральне місце в кімнаті (і шість днів на тиждень він, так склалося, транслює телепередачі про ремонт та благоустрій дому). Телевізор вони називають «телек» / TV чи telly. У багатьох помешканнях верхівки середнього класу також є великі телевізори та музичні центри, та вони, зазвичай, сховані подалі — у ще одній вітальні / sitting room, яку іноді називають «сімейна» або «дальня» кімната (не плутати із «музичною кімнатою»: у «музичній» верхівка середнього класу ставить рояль, а не музичний центр).

Ще одним помічним класовим індикатором є бірдекелі / костери (такі маленькі підставки під напої, їх використовують, щоб не псувати стіл). Навряд, чи ви їх знайдете в помешканнях аристократів чи верхівки середнього класу. Також їх не часто побачиш у домівках нижчої ланки робочого класу. Костери — то явно ознака мідлів та низів середнього класу, а також верхівки робочого класу, особливо тих, хто прагне перебратися у середній клас.

Вбиральні у домівках вихідців із низів середнього та робітничого класу називають «туалетами» («toilets»), і вони укомплектовані унітазами та раковинами одного кольору, які називають не інакше як «комплекти». Там навіть туалетний папір допасовано під колір! Вищий сегмент середнього класу та верхи соціальної драбини воліють мати білу лазничку і сантехніку, хоча іноді й можна натрапити на дерев’яне сидіння на унітазі.

Представники верхніх та нижніх щаблів соціальної драбини (від верхів середнього класу і догори, від низів робітничого класу і донизу) не переймаються укомплектуванням лазничок: меблі можуть бути старими, облізлими і різношерстими. А от всі, хто посередині, — люблять новесенькі «комплекти», з ретельно підбраними по кольору сидіннями, фотелі теж мають однакові, обідні столи та стільці теж. Спальні також «укомплектовані» гарнітурами, ще й з однаковими подушками, шторами і постіллю (Ретельно підібраний декор може бути різноманітним по стилю: веселенькі квітчасті принти в дачному стилі, «лаконічність» «Ікеа» чи «Конран», новомодні «віяння» з телевізора — але суть та сама.) Верхні ешелони пишаються еклектичними антикварними меблями і з погордою ставляться до «комплектів». А низи й собі крутять носом, бо теж мають розпароване, правда, барахло, якого ще й соромляться.