Костик, він же Артемон, він же Бетмен, і він же Жучка, пролежав у лікарні ще півтора тижні, після чого його так само виписали додому. На його виписку приїхав увесь клас. Порадившись, однокласники вирішили скасувати прізвисько Артемон, і відтепер називати його Хост, що англійською означає привид. Це звучить куди шляхетніше.
Ця історія мала продовження. Трохи зміцнівши, Костянтин Іванович зібрав усіх хлопців, які брали участь у цій історії. Він дістав зі стенду бляшанку, в якій зберігалися німецькі нагороди, посмертний жетон і записка. Заарештувавши Дизеля, міліція все це повернула до музею. І вчитель запропонував хлопцям відвезти все це до німецького посольства.
— Клопотатися з цим ще, — скривився Рудик. — Велике цабе, фашист якийсь…
— А звідки ти знаєш? — суворо запитав його географ. — Може, він був просто чесний солдат? А солдати мусять виконувати накази командирів. Тому все це непросто. У будь-якому разі, він загинув, і, я вважаю, буде дуже правильно, якщо ми всі ці речі спробуємо повернути його рідним. Хто знає, може, десь у Німеччині живуть його онуки?
До амбасади поїхали всією юрбою. їх прийняв сам пан посол. Між хлопцями й послом була довга розмова, й усі погодилися: війна давно закінчилася, а життя йде далі, і хіба зле, якщо колишні вороги подадуть одне одному руку дружби? Посол пообіцяв вжити всіх заходів щодо розшуку родичів загиблого, чиї речі принесли хлопці, а вже якщо таких не знайдеться, то повернути бляшану коробку з усім вмістом назад до шкільного музею.
Так завершилася ця незвичайна історія про рудих кошенят, що перетворилися на тигрів і яких спіймали на блешню. А якщо хтось не вірить, нехай поїде до Горобинівки й знайде там Інтернаціональну вулицю, де в будинку під номером сто сім мешкає Миха на прізвисько Ватсон, а в будинку під номером сто дев’ять — Льоха на прізвисько Холмс і його сестричка Настя, дівчинка з воістину атомною енергією, яку вся вулиця називає не інакше, як мадам Бонасьє. І як останній доказ попросить, щоб йому показали руде кошеня, яке досі живе в Льохи й Насті. Тепер це розумний, майже дорослий кіт, який отримав ім’я Жетон. Якщо ви його гарно прохатимете, то, може, Жетон і розповість — ну, як головний свідок — про те, що сталося в шкільному музеї.
Олександр Есаулов
Справа честі. Справа № 5
Переклад з російської Тетяни Кохановської
Редактор: Наталя Брискіна
Оформлення Олени Ваніфатової та Федора Сергєєва
Художній редактор: Світлана Єрко
© ПП «Видавництво «Теза». Видання, оформлення, оформлення серії, 2015.
ББК84.4УКР6 УДК 821.161 Авт. знак. Е84
154 стор. 84x108/32 Ум. друк. арк. 8,4
ISBN 978-966-421-115-1
ISBN 978-966-421-097-0 (серія «Дитячий детектив»)