Рік 1852. Перемога у нещодавній війні між Північним Альянсом і Двоморським Союзом коштувала Сірому Ордену багатьох життів. У Червоній та Чорній радах готуються до виборів гетьмана, з-за кордону долинають тривожні чутки, а православна церква відкрито виступає проти сіроманців, чиї знекровлені ряди тануть разом з їхньою славою. Попри занепад лицарі Сірого Ордену стоять на варті…Згадай проклятий сувій.Протри клямри вовчого лицаря.Приготуйся до крові та сліз, що затьмарюють блиск героїчних легенд.
Весняний вечір стелився поміж соснами, обіймав прохолодою, загортав у сутінки самотній маєток. Полотном озерного плеса мерехтіли зорі та відблиски ліхтарів. Від води віяло сирістю; вартові накинули теплі плащі та ковтали з кишенькових фляг. Питво економили: сьогодні горілки видали вдвічі менше, а кількість нічних чергових, навпаки, подвоїли — господар приймав високого гостя.
Годину тому прибув екіпаж у супроводі кавалькади з білими хрестами, нашитими на просякнутий ладаном одяг. Збройні провели поважного гостя від карети до вітальні, де чекав господар, по тому вельможні пани піднялися нагору й утаємничилися наодинці, а заїжджі приєдналися до служок, які били байдики на нижньому поверсі в очікуванні сигналу, без якого потикатися нагору було суворо заборонено.
Кожен мав власну думку щодо секретного питання, задля якого зібралися віч-на-віч голова Таємної Варти Юхим Кривденко та Святійший Патріарх Київський і всієї Русі-України Симеон.
— Війна, кажу вам! Такі наради збирають хіба перед війною.
— Ніч довгих ножів буде. Давно гебреїв не трясли! Знахабніла наволоч пейсата!
— У Видубицькому монастирі ікона Богоматері заплакала миром та кров'ю, а потім узялася пророкувати майбутнє... Патріарх усе саморуч записував!
— А я чув, що скарб Ярослава Мудрого знайшли.
— Дідька лисого знайшли! Шляхетним панам схотілося перехилити кварту, а ви, йолопи, розводите містерії! Налийте краще.
Доки внизу множилися дедалі химерніші припущення, Святійший Патріарх Київський і всієї Русі-України, вмостивши своє немолоде тіло у зручне крісло, розглядав орнаментований червоним деревом кабінет господаря. Численні книжкові шафи, мапи українських полків та Східної Європи, кілька доволі талановитих пейзажів; жодної ікони чи розп'яття. Втім, Симеона турбувала відсутність не християнських регалій, а вірних пахолків, до яких він міцно прив'язався за останні роки: на самоті, без сторонньої допомоги, старий почувався незатишно.
— Ви не довіряєте власній челяді? — спитав Патріарх.
Юхим знічев'я гортав грубезну збірку філософських есеїв «Pro pryrodu svitu», витягнуту з полиці наосліп. Нечитаний том порипував корінцем, уперше розгортаючись світові. Господар повернув книгу до шафи та звернувся до гостя з увічливою посмішкою:
— Довіряю. Водночас мені, голові Таємної Варти, відомо, як легко люди купуються та продаються, тому будь-які вуха при обговоренні настільки делікатного питання вважаю зайвими, — голова Варти підійшов до сервірованого столу. — Вино я здатен розлити самостійно, не переймайтеся, Ваша Святосте.
Червона цівка перелилася з карафи до кришталевого келиха в покручених артритом руках. Патріарх обережно понюхав напій, пригубив, поцмокав губами і схвально кивнув.
— Колекційне.
— Ваша правда, — голова налив і собі. Насправді він не уявляв, що то за вино, бо на алкоголі не знався та й не вважав належним забивати собі голову подібними знаннями. — Бажаєте чогось до вина? Як бачите, маються сири, фрукти...
— Запізно для прийому їжі, — урвав господаря Патріарх.
Неподалік ухнув пугач. Симеон здригнувся й ледь не розлив вино на сиву бороду.
— Не маєте перестороги залишатися наодинці, сину мій? — старий нервово роззирнувся. — 3 вашою посадою...
Пальці Юхима пробігли кобурою на ремені.
— Якщо вбивця пройде повз моїх людей аж сюди, то гріш мені ціна як голові Таємної Варти.
Симеон погладив бороду — відповідь його не вдовольнила. Юхим ковтнув трохи вина, підійшов до великого глобуса, крутнув. Годинник басовито оголосив дев'яту годину.
— Має з'явитися о дев'ятій, — повідомив господар.
— Хто він такий? — Патріарх зазвичай готувався до сну о цій годині: його дратувало, що сьогодні він порушить розклад відпочинку, який у поважному віці багато важить. — Цей невідомий... Ви повсякчас оминали говорити про нього з огляду на секретність, сину мій. Тепер можете розповісти?
— Побачите на власні очі, Ваша Святосте. Людина напрочуд неординарних талантів... Можна сказати, він сам знайшов мене. Всім серцем ненавидить перевертнів і поділяє наше прагнення позбутися їх. Розповість, як зрушити боротьбу з місця. Його варто вислухати.
— Залишається довіритися вашому чуттю, сину мій! Сподіваюся, ця людина напрочуд неординарних талантів має серед своїх чеснот і пунктуальність.
— Має, — почувся новий голос.
До кімнати з балкону ступив чоловік. Патріарх метнув переляканий погляд на Юхима. Той прожогом обернувся, водночас ухопившись за зброю, але за мить силувано посміхнувся.
— Чорт! О, вибачте, Ваша Святосте.
Патріарх видихнув, поклавши руку на серце, та перехрестив господаря, даруючи прощення.
