Як у такому разі простому смертному відрізнити правдиву інформацію від фейків і перекручень? Американський вірусолог Пол Оффіт дає відповідь на це у своїй книзі «Скринька Пандори. Сім історій про те, як наука може заподіяти шкоду». Він пише, що наука стоїть на двох стовпах. Перший — це експертна думка. Ми маємо довіряти судженню людей, які підходять до певного питання ґрунтовніше та присвячують його вивченню значно більше часу, ніж будь-коли могли би присвятити ми самі. Звісно, експерти можуть помилятися. І це підводить до другого стовпа: відтворюваність наукових результатів. Якщо експерт написав щось зі сфери фантастики, наприклад, що вакцинація спричиняє аутизм, подальші дослідження мають або довести, або спростувати це твердження. Практично відразу після публікації статті про ймовірний зв’язок між КПК-вакцинами та виникненням аутизму сотні вчених у Європі, Канаді та США провели експерименти, щоби підтвердити цей результат. Утім, у них не вийшло. Ні в кого. Після сотень досліджень вартістю десятки мільйонів доларів, із залученням сотень тисяч дітей, з’ясувалося, що в тих, кому робили щеплення, аутизм розвивається не частіше порівняно з тими, кого не щеплювали. І так справжня наука перемогла.
Тому так, науковці іноді помиляються. Наука не завжди дає відповіді, які ми хотіли б почути, а часом узагалі не дає ніяких, проте іншого шляху немає. Бо альтернативою є костоправ, що ставитиме вам п’явки на анальний отвір тоді, коли ви потребуєте невідкладного хірургічного втручання.