Вона заплющила очі на древню істоту і активувала свій Споконвічний Зсув. Тепер вона бачила тканину, пучки, що спокійно рухалися навколо дракона. І вона відчула спокій. Її життя і мана згоріли, підживлюючи вогонь творіння в міру того, як зростали її маленькі володіння. Вона знову ворушила крилами, проштовхуючись угору крізь тканину до падаючого попелу. Її рука простяглася, запалюючи частину свого творіння. А потім вона штовхнула, вогонь розгорівся в міру поширення. Минуло лічені секунди, поки її очі подивилися на біле сонце.
, ,
Ілея розвела руками і звернула увагу на саму тканину. Ложе простору вона утворювала, охоплюючи не тільки свої вогнища, але й сам простір, де перебував її попіл. Протягом пяти довгих секунд вона тримала сонце там, де воно було, а потім деактивувала всі свої заклинання, приземлившись на вкритий піском камінь, коли сфера розбивалася і опускалася, бурхливе пекло, яке обрушилося навколо неї. Вона підвела очі й заплющила очі на дракона, доки не зійшов увесь її попіл, сіро-чорне ложе тепер покривало велику частину кратера, а пучки білого полумя мерехтіли, чіпляючись за існування, згасаючи без палива, що підтримувало їх життя.
Ілея вдихнула, відчуваючи свою надмірну регенерацію та поглинання навколишнього середовища високою щільністю навколишнього середовища. Її здоровя відновилося в одну мить з третім ешелоном.
.
— Ти більш підготовлена, ніж ті, що були до тебе, — заговорив їй дракон. Я бачу в тобі вогонь, який нагадує мені про мої ранні дні. Твій попіл знову і знову розповідає про смерть, яка втекла. І все ж твоє полумя не горить гнівом і люттю.
— Я б не хотів, щоб твоя довга подорож закінчилася розчаруванням після всього, що ти мені показав. Я не той ворог, якого ви шукали, але є той, кого ви можете знайти гідну заміну. І послуга собі, і виконане бажання.
.
Народження Драконів — це рідкісна річ, диво магії, життя і душі, як і кожна народжена істота.
Дракон зупинився, очі знову віддалилися.
Хоч це й рідко, але ще рідше розум прищеплює глибші роздуми. Первісна лють таїться глибоко в нашій душі. Не дивно, що дехто втрачає інстинкт, щоб ніколи не прокинутися. Просто... Звірів. Монстри, що лютують в дикій природі, знищують все, що шукають, все, що знають.
Свого часу я вбив сотню драконів, але є один, з яким я не можу зіткнутися. Будучи настільки могутньою істотою, я знаю, що не зможу перемогти. На сході панує хаос, спустошення смерть і вогонь там, де знаходяться його володіння, і з кожним століттям він стає все сильнішим. Він повинен померти, інакше його хаос пошириться на весь світ.
— Я можу спробувати, — послала Ілея. — Я б із задоволенням спробувала. Якщо він справді просто звір.
Ви зіткнетеся з драконом, диким і звязаним первісною люттю.
Звучить як найкращий час. — Я б хотів.
.
— глузував Гаронот. — Дуже добре. Земля тремтіла, коли він рухався. Його масивні кігті впивалися в пісок і камінь, штовхаючись, коли він піднімався.
.
Ілея підлетіла, щоб не втратити рівновагу на землі. Вона відчула, як вітер бється об її мантію.
.
А потім у нього розправляються крила. Пісок і камінь піднімалися і врізалися в схили гір, піднімаючи далекі хмари пилу.
.
Ілея трималася проти повітря і чуття магії, широко розплющеними очима спостерігаючи, як чудовисько підіймається над землею, злітаючи в повітря одним помахом крил.
Вона посміхнулася і пішла за нею.
— Я поведу тебе до твоєї каменоломні, — заговорив дракон, і Ілея полетіла на його висоту.
? !
— Пане Гаронот,, — заговорила Ілея. — Ти не думаєш, що я зможу, знаєш, сидіти тобі на голові, поки ми не приїдемо? Я страшенно втомився від довгого перельоту, та й зовсім не швидкий!
Масивні очі дивилися на неї, як на черговий поштовх крил дракона, що тримав його в повітрі, землі внизу проносилися дугами повітря. — Ти страшенний брехун, Ілеє, але я знаю, що твої наміри правдиві. За те, що ти показав мені, зробиш, як хочеш.
. !
О господи. Це відбувається!
Вона не сказала більше ні слова, щоб дракон не передумав. Ілея двічі телепортувався, щоб досягти його голови, і приземлився на темно-червону луску. Вона підійшла до одного з рогів, лише вдвічі більшого за себе, і трималася з широкою посмішкою. Готовий до роботи.
Гаронот не говорив, а літав. Спершу вище, туди, де повітря стало ще рідшим, ледве-ледве там. Потім на північ і схід.
, ,
Ілея трималася, невдовзі сіла, насолоджуючись видом далекого краєвиду внизу, вигину планети, яку було видно, коли вони проходили над нескінченними гірськими хребтами. На далекій півночі вона бачила крижану шапку, а далеко на сході — безкраї океани, поцятковані білими хмарами. Вона зібралася з силами, коли Гаронот знову спустився вниз, атмосфера ставала все щільнішою, оскільки її опір вітру захищав її від повітря.
Ближче до сходу вона побачила яскраві цятки, що чіплялися за краєвид. Гори наближалися, поки величезний дракон не розправив крила, і їхній стрімкий спуск зупинився за лічені миті.
.
Ілея ледве відчула раптову зупинку, але побачила, як ударна хвиля розповсюджується, полумя неподалік розгоряється, живлячись поривами повітря.
