Настя. Ой лишенько! Шандар забитий.
Вiйт. Невже неживий? Миколо, Анпо! Що се таке? Говорiть, чого стоїте як остовпiлi?
Жандарм (слабо). Пане вiйте! Дайте їм спокiй! Вони не виннi! Я… я сам…
Вiйт. А тобi що таке сталося? Пощо на себе руки наложив?
Жандарм. Так було треба. То моя рiч… Анно! Миколо… бувайте здоровi… i простiть. (Умирає.)
Анна (кидається до трупа). Михаиле, Михайлику! На кого ти мене покидаєш? Що я без тебе на свiтi зачну?
Микола. Анно, вспокiйся, хiба ти не маєш для кого жити?
