Unknown полностью

Кінаш. Це, мамо, сил коштувало б багато, а сили тієї... хоч би в мене... навіть і шпики легковажать.

Мама. Це тільки шпики, Влодку.

К і н а ш. Розумію, по-нашому думаєш, мамо. А Юль- ко... Юлько не видасть...

Мама. Засни, Влодку, Юлько не видасть.

Кінаш(сонно).Засинаю, мамо, і вже мені спи­ться, наче хтось іде до нас, хтось... зі знайомих... сни­ться...

Мати. Не сниться тобі... хтось таки йде до пас.

Ввійшла жінка і відкинула вуаль.

Кінаш. Ан...! Лампу згаси, мамо!

Мати гасить лампу і тихо виходить. Anna сідає в погах

Кінаша. Пауза.

Кінаш. Тебе пізнати могли.

Анна.Здається, не пізнав ніхто.

К і п а ш. Ти не повинна була з’являтися в місті.

Anna.І тільки всього?

К і я а ш. Ніхто не міг чекати на тебе. Зв’язкового арештували сьогодні. Не стало часу послати когось іншого.

Анна.Я чекала до темної ночі, а опісля сюди пішла.

Кінаш. Що скажеш мені, товаришко Анно?

Пауза.

Анна.В п’ятницю ввечері буде в нас делегат ЦК.

Кінаш. Він зголоситься в Олька, Різницька, 26, дру­гі двері наліво.

Анна.Гасло буде: «Живемо й радіємо з цього».

Кінаш. Гасло буде: «Живемо... і — радіємо з цьо­го».

Анна.Твоя рука горить.

Кінаш. Живемо й... радіємо з цього...

Анна тихо заплакала.

Анно!

Пауза.

Анна.Я спокійна вже й слухаю тебе, товаришу Влодку.

Кінаш. Спасибі, Анно. Багато не скажу тобі. Пе­рекажи, що в нас тартачний страйк. Хочуть платню об- низити. На двадцять відсотків обнизити. Було сьогодні віче, домагання перейшли, вибрано комітет. Провід веде новий осередок. Досі арештували одного тільки з ком­сомолу. Скажи ще, що настрій міцнішає, що боротьба

триває. Що боротьба триватиме далі. (Закашлюється.) І — що б там не було, триватиме далі. Це перекажи, Анно. Анна.Перекажу. Це все?

Пауза.

К і н а ш. Це все, Анно.

Пауза.

А п н а. Я вже повинна йти.

К і н а ні. Ти вже повинна йти, Анно. Удень тебе в місті неодмінно впізнають.

Зозуля па годиннику кукнула годину.

Анна(підвелася). Іду.

К і н а ш. Це, скільки вже, Анно, як востаннє бачили­ся? В липні, здається, чотири роки?

Анна.П’ятого липня чотири роки.

Пауза.

К і н а ш. Іди.

Anna цілує його в голову.

Ан...! (Пауза.) Не забудь... перекажи, що треба ЦК. І бережись. Сьогодні на вулицях шпиками кишить. Про­щай, товаришко Анно!

Анна.Прощай! До побачення, Влодку. (Помалу ви­ходить.)

За хвилину входить мати.

К і н а ш. Не було на вулиці нікого?

М а т и. Ні, не бачила нікого.

К і н а ш. Це була Анна, мамо.

Мат и. Я впізнала її.

Пауза.

К і н а ш. Як відходила, сказала — до побачення...

Тиша. Опісля хтось загримів у вікно, вбігла Ф р а н я й упа­ла зомліла на долівку.

Хто?

Мати. Франя! (Підбігла до неї, напоїла водою.) Згодом Фрапя очуняла.

Ф р а н я. Макс... під вікном... у крові... весь у крові... і рот у крові...

М а т и. Послала за лікарем?

Ф р а н я. Не дихає вже!.. Макс... (Підводиться.)

Кіпаш закашляв.