Unknown полностью

Бентлі(цілує Норму в щоку). Люблю тебе, як і колись любпв.

Норм а. Тим наче не розумію, чому ти не хочеш повернутися додому.

Б е н т л і. Забагато вимагаєш від мене, маленька. До­бровільно втекти від задурливої американської скуки на те, щоб трохи згодом так само добровільно кинутись в її обійми? Ні, краще вже полювати за скальпами в джунг­лях і преріях післявоєнної Європи!

Входить майор Петерсон, людина 50 років, середнього росту, з червоним, трохи одутлуватим обличчям і рудавою щіточкою під невеличким, злегка кирпатим посом. Він з тих підстаркуватих людей, що хочуть і вміють боротись проти ожиріння з допомогою гімнастики. Його рухи, енергійні і вуг­ласті, стають м’якими, котячими, коли в майорі прокидається мисливець.

А ось і головний мисливець! Сер Джеральд Петерсон — міс Норма Фансі, моя наречена, кореспондент газети «Старе енд страйпс».

Петерсон.Ага! Знаю. Як ся маєте, міс? Як вам сподобалась наша Європа?

Норма. Я ще не встигла придивитись до неї, сер. Петерсон.Тільки не дивіться на неї крізь оку­ляри лейтенанта Бентлі, міс.

Норма і Бентлі зіскакують з стола і песуть його на своє місце; при цій пагоді нашим очам відкривається барвиста панорама у вигляді різноманітних пляшок, що з’юрбились під ліжком.

Н о р м а. Чому, сер?

Петерсон(показав пляшки). Бо буде двоїтися в очах. (Знімає куртку, вішав її на стіні, пілотку акурат­но складав і ховав до кишені куртки, потім підходить до стола, сідав і виймав з кишені в’язку ключів.)

Б е н т л і. Не будьте, майоре, занадто скромні. По­ловину цих пляшок спорожнили саме ви.

Петерсон(офіціальним тоном). Я це роблю ви­ключно в позаслужбовий час, мій дорогий. (Виймає з шухляди газету, чистить нею стіл, потім знімає з бюста каску і проводить з нею ту саму операцію.)

Норма(хоче змінити тему розмови). Ви не скаже- же, джентльмени, де я зможу тут у вас помити руки?

Б е н т л і. Другий коридор наліво, Нормо, однак вода в цьому зачарованому місті буває тільки після заходу сонця. Доведеться тобі сполоснути їх віскі. (Піднімає з підлоги пляшку.) Правда, якщо не помиляюсь, це влас­ність майора, але сподіваюся, що за те він не усуне мене з посади.

Петерсон.Я б вас, мій дорогий, давно вже ви­гнав, якби не те, що ви нічого не робите. (Витягає з третьої шухляди пружинний прилад для гімнастики.) На ваше місце могли б прислати ще гіршого, а так — ви мені принаймні не заважаєте, і ваше неробство дає мені гарантію, що ви не берете хабарів.

Н о р м а (полоще руки віскі). Сер...

Б е н т л і. Майор має цілковиту рацію, Нормо. Боюся лише, що моє благородство знайде мало послідовників. З появою Трумена * в Білому будинку процес очиновлен- ня Америки пішов так далеко вперед, що незабаром у нас буде, здається, більше охочих брати хабарі, ніж охо­чих давати їх. А тоді наша країна опиниться, чого доб­рого, на порозі національної катастрофи.