Магнатський космополітизм дозволяє йому міркувати тверезо. Він не хоче повторювати помилок своїх предків, які вперто переоцінювали значення фізичної сили. Чого не могло зробити насильство, того доб’ється слово, окрилене фанатичною вірою, єдине джерело якої б’є в долині ріки Тібр. Там, під стіною Колізею, почнеться шлях графа до уявної величі.
Але перше ніж зробити вирішальний крок, граф проводить пильну розвідку з результатом, який перевищує найсміливіші сподівання.
Урядові кола, так само як і Ватікан в особі папського нунція, виявляються гарячими прихильниками ідеї Шеп- тицького. Дізнається про честолюбні плани графа його святість. Дізнається і після тривалої бесіди віч-на-віч — благословляє.
Кістки було кинуто, граф залишається в Римі.
А в 1891 році Шептицький в скромній сутані священнослужителя повертається на землю прадідів своїх. Через вісім років голову отця Андрія прикрашає вже єпископська митра, наступного року його преосвященство Андрій під калатання дзвонів розташовується на львівському митрополичому престолі. З формальною стороною справи було, таким чипом, покінчено; тепер від нового митрополита чекали справ, які повинпі були зробити його абсолютним повелителем дум і душ підвідомчої йому пастви.
Вже перше враження було приголомшуючим. Пишнота графської корони, що засіяла на горі св. Юра, осяюва- ла плебейські голови тодішніх представників українського П’ємонту, пробуджуючи в них надію, бадьорість і — найголовніше — віру у власне значення і призначення.