Але найлютішими ворогами нашої землі, нашого народу і нашої культури показали себе гітлерівські загарбники. Ці німецькі злодії і душогуби не тільки нападали на Україну, щоб пограбувати пас, вони намагались фізично нас знищити як народ, як українців. Ми всі пам’ятаємо і не забудемо ніколи поведінки гітлерівських окупантів в наших містах і селах. Німці вважали себе скрізь папами нашого добра, а нас мали за своїх рабів, над якимп можна їм було безкарно глумитись, знущатися, вбивати. Навіть історичну і справжню назву нашої Батьківщини — Україна — німці заборонили нам вимовляти. Наш Львів гітлерівці назвали німецьким містом Лемберг, пашу Україну — Остлянд, а західні області України — дистриктом Галіцієн. Про українську культуру, пауку, мистецтво не могло бути й мови за німецької окупації. У гітлерівському «новому порядку» нам, українцям, відводилось місце безголосих невільників у німецьких зайдів-колоні- стів.
Проте закороткі були в Гітлера руки, щоб поневолити весь український царод, який користується могутньою підтримкою братнього російського і всіх дружніх народів Радянського Союзу. Героїчна Червона Армія, армія переможців, визволила нас від страшної чуми гітлерівських недолюдків. Сьогодні ми живемо вже радісно, як вільні громадяни возз’єднаної Радянської України, як громадяни великого Радянського Союзу. Ми бачимо, що єдиний секрет нашої великої перемоги над звироднілою Німеччиною у соціалістичному братстві радянських народів- братів. Знаємо також, що певпою запорукою державшої сили і розквіту нашої Батьківщини є могутній Радянський Союз, якого піхто ніколи не переможе.
З перших днів визволення парод західних областей України наполегливо взявся до праці над будівництвом
Радянської влади, над відновленням зруйнованого народного господарства, над творенням української культури і науки. Ми всі прагнемо не нокладаючи рук працювати для того, щоб якнайскорішо загоїти скрізь завдані німцями рани в нашому господарстві й культурі, остаточно розгромити гітлерівських загарбників, для того щоб паші села скоро зпов, як перед війною, гомоніли вільною піснею і добробутом, а паші міста — творчими досягненнями української радянської культури і науки.