Дівчата мешкали на першому поверсі, поряд з кухнею. Їх кімната була ще меншою аніж та, в якій належало жити Уллі. Щоб хоч якось збільшити простір старшокурсниці здвинули два ліжка поряд, а трете розібрано стояло в чолі, наче бильце. Це дозволило втиснути біля вікна два столи. Але вільного місця на них не було. Ціла купа сувоїв, книги, нотатки, флакони, котел, ножі, одяг, трави та ще багато чого іншого, навіть обгризену кістку там помітила. Біля дверей розмістилась шафа з одягом. А от зі стільцями тут все було гаразд. Аж шість штук стояло біля столу.
- Доброго дня, - привертаючи увагу до себе привіталась я з іллінками. Дівчата сиділи за столом і щось зосереджено читали.
- О. Привіт. Ти проходь, не стій на порозі, - схопилась Фіона та забравши в мене з рук пакунок, вказала на один з вільних стільців.
Я сіла, а стілець піді мною неприємно скрипнув.
- Нам пощастило вибити цю кімнату, - не звернувши навіть увагу на звук, продовжила Фіона. - Раніше ми жили в іншій. Звичайно, тут менше місця, але без злісних сусідів.
З цією заявою я погодилась. Нема нічого гіршого, аніж жити в кімнаті зі стервою. Та не втрималась й голосно чхнула.
- Не подобаються умови? – жартома запитала Ванда, дивлячись як я морщу носа.
- Навіть не знаю. Я щойно бачила кімнату де буде жити Улла і трохи не розумію. Невже за допомогою магії все це не можливо полагодити?
- Можна. Але надовго не вистачає. Хоча б раз на тиждень якийсь розумник щось таке начаклує, що вчителям доведеться використовувати заклинання скасовування. От все й злітає, - пояснила Фіона. – Тому багато хто, як тільки починає хоча б щось заробляти шукає житло в місті. Ми також працюємо в лікарні. Миємо, прибираємо, чистимо. Гуляємо з хворими. Іноді довіряють приготувати прості зілля, чи обробити заклинанням легкі рани. Ось влітку плануємо поїхати до сіл поряд з Диким Лісом. Мисливцям за потворами завжди потрібна поміч цілителів.
- Ого, які плани! А не страшно підходити до кордону? – здивувалась я, наскільки мені було відомо, цю територію намагались уникати якомога більше розумних.
- Трохи лячно, але потрібна практика, - відповіла Ванда. – А в тебе які плани?
- Ще не вирішила. Чекаю відповіді від друга.
- А цей друг мешкає не в Маг-Рівіку? – запитала Олдрі, люшитка до цього займалась тим що прибирала зі стола, а зараз на відносно чистій поверхні розставляла тарілки.
- Ні. Він аж в Енаріоні.
- Він ельф?! – здивовано викрикнули дівчата.
- Так, а що?
Моє здивування було викликане тим, що в Маг-Рівіку та в школі ельфів вистачало.
- Емммм. Ну наші ельфи відрізняються від північних. Наші, чи ті які мешкають в змішаних містах не такі зарозумілі засранці, як їх родичі з лісу.
- Не можу сказати про всіх, але Террі важко назвати зарозумілим засранцем, - стала я на захист друга. Вухастик звісно інколи поводився наче світ обертається навколо нього, але ніколи не ставився до мене зневажливо.
- А він дозволяє називати себе скороченим ім'ям? – запитала Олдрі.
- Так.
- То може він дійсно не такий вже й зухвалий. Пропоную випити за справжню дружбу.
Під ці слова дівчина витягла зі шафи пляшку з темного скла. Фіона за час розмови встигла розвернути пакунок з їжею, окрім м'яса тут були печені овочі та свіжа зелень. А Ванда, нарізати хліб та жовтий сир з великими дірками.
Мені в руки встромили глиняну чарку з червоним вином, та почали розпитувати де і як я познайомилась зі своїм другом. Потім трохи попліткували про місцевих хлопців. А згодом Олдрі згадала, що в них нові сусідки й запропонувала зайти до них привітатися, та надати допомогу, якщо потрібно.
Однокласниці з прибиранням впорались та намагалися завдяки магії полагодити четвертий табурет.
- То все марно, - запевнила їх Фіона.
- Ми вже не раз намагались ремонтувати, але все тримається десь тиждень. Олдрі, ти знаєш, що робити, - додала Ванда.
Люшитка кивнула головою та кудись хутко побігла.
- Якщо вам на перші дні буде потрібен посуд, то звертайтесь, позичимо. Але користуватися обережно, - попередила Фіона.
- Це тут мешкав Вольград з друзями? – запитала в подружки Ванда.
- Так. Їм ще пощастило взимку в Дикому Лісі, найшли щось таке, що змогли продати та винайняти окреме житло.
- А що саме знайшли? – запитала Астра.
- Не кажуть.
- А гуртожитки не поділені на жіночі та чоловічі? – здивувалась я.
- Ні. А нащо?
- А як же репутація?
- Цнота важлива лише серед необдарованих. Це в них бзик на незайманості, а серед магів такого немає. Чаклуни взагалі дуже рідко коли одружуються з необдарованими. Ми краще оберемо договірний шлюб, аніж втратимо можливість народити дітей з магією, - пояснила Фіона.
- Якщо ти помітила серед магів багато напівкровок. Це все через бажання отримати для нащадків ще більше сили, - доповнила Ванда. – Але є й винятки, такі як родина Бетерлів. Цім й магію, й чистоту крові, й старовинний родовід подавай.
- Зрозуміло.
- До речі Соренто зі своїми друзями також мешкає на першому поверсі. А Ліорі та Віткар зі своїми, на другому. Можемо піти привітатися, - запропонувала Олдрі, але довелось відмовитись. Вже був вечір, мені час йти на роботу до “Ведмедика”.