Хто таке придумав, що коли симпатизуєш людині чи, навіть, її любиш, то маєш в усьому з нею погоджуватися? Покривати її темні справи? Миритися з її чорною вдачею? Все що я вирішив зробити для хорошого знайомого, це попросити редактора розмістити матеріал про рейд не на першій сторінці газети й не публікувати фото. Той мій матеріал в газеті вилився у переслідування. Намагання помстися мені. Кінець кінцем став однією з причин мого звільнення з роботи в редакції, що я зробив на випередження. Корупціонер став великою шишкою місцевого розливу, соратником хрещеного батька місцевої політичної мафії. Все одно, не дав би мені працювати журналістом.
Я ще і його боржник. Зі мною ледь не стався нещасний випадок і я міг випадково вбити людину, яку майбутній корупціонер врятував від смерті, а мене від дитячої колонії. У корупціонера виявилася блискавична реакція: в останній момент, коли я вже почав рух і не побачив можливі наслідки своїх дій, він здогадався про мій маневр і крикнув та показав як не зашкодити людям. Тож я, коли оце розповідаю про свого зятя, то, як і завжди, почуваюся трохи винним перед тими, кого критикую. Нічого особистого, бо моя критика - то лише почуття обов’язку перед людьми, я наївно сподіваюся правдою зробити хоч трохи кращими і їх, і цей прекрасний божевільний світ.
6.В УСЬОМУ ВИННІ ІММІГРАНТИ
Я нічого не маю проти Канади. Їдьте! Дивіться! Пробуйте свої сили! Люди з усього світу не зуміли знайти своє місце в рідних країнах і тратять багато нервів, грошей, часу, щоб потрапити до Канади. В Європі ви ніколи не станете своїми, а в Канаді це можливо, бо тут всі або іммігранти, або їх нащадки. У перші тижні після прибуття до Канади українці розраховують на допомогу діаспори, однієї з найбільших у світі, та української церкви, але потім самі знаходять своє місце в чужій країні, починають багато працювати, стають фахівцем у якійсь галузі та розв’язують свої проблеми. Українці роблять значний внесок у розвиток Канади. Канадці знають їх як роботящих, старанних, кмітливих людей. Українці працюють на будівництві, прибиранні, касирами в крамницях, в логістиці, ІТ сфері та й повсюди, навіть в уряді. Українці виконують роботу старанно, як для себе.
Дехто з земляків висловлював мені своє розчарування та стверджував, що українська діаспора в Канаді розділена. Сварками, заздрощами, ворожістю, зневагою, ізоляцією, а то й надмірною увагою лише до народних традицій. Іноді ті, хто приїхав до Канади давно або народився тут, не сприймають тих, хто прибув після початку повномасштабного вторгнення і розраховує на допомогу колишніх вихідців з України. Коли вислуховуєш їхні взаємні претензії, то іноді важко з ними не погодитися і не знаєш як заперечити. Є й такі українці, які приїхали до Канади в останні десятиліття й знати не хочуть ніякої діаспори, відмовляються від своєї культури. Я вважаю, що діаспора є дуже важливою для України. Це запасні аеродроми. Якщо українців за часів непростої історії країни щось не влаштовувало на своїй землі, то вони могли переїхати туди, де є їхні земляки, зберігаючи генетичну та духовну єдність з Україною. Я та й усі мої земляки, дуже вдячні українській діаспорі в Канаді за звернення до уряду цієї країни з проханням продовжити дію програми CUAET ще на рік, що й було нещодавно зроблено.