— Приблизно так, — погодився Ленґдон. А потім знову поглянув на текст і прочитав уголос:
Знайди віроломного дожа Венеції,
Того, хто коням голови відрізав...
Та ще кістки сліпої вирвав.
— Що ж, — сказав Ленґдон, — я не впевнений щодо коней із відрізаними головами та видраних кісток сліпої, але схоже, нам треба знайти цілком конкретного дожа.
— Наскільки я розумію —
Або ж статую чи портрет, — додав Ленґдон. — Дожів у Венеції не було вже кілька сторіч.
Венеціанські дожі були кимось на кшталт герцогів з інших італійських міст-держав, і за тисячу років, починаючи :s шістсот дев’яносто сьомого року нашої ери, Венецією правили понад сотня дожів. Ця традиція перервалася наприкінці вісімнадцятого сторіччя, коли Венецію захопив Наполеон, але їхня слава та міць і досі залишаються предметом пожвавленого інтересу істориків.
Як вам, напевне, відомо, — сказав Ленґдон, — два найпопулярніші туристичні об’єкти Венеції — Палац дожів та базиліка Сан-Марко — збудовані дожами й для дожів. І багато хто з них там і похований.
— А чи не знаєш ти, — спитала Сієнна, вдивляючись у текст, — якого з дожів вважали найбільш небезпечним?
Ленґдон поглянув на конкретний рядок, про який ішла мова: «Знайди віроломного дожа Венеції».
— Я про такого не чув, але в поемі немає слова «небезпечний», там є слово «віроломний». І між цими словами існує різниця, принаймні у світі Данте. Віроломство — один із семи смертних гріхів, фактично найгірший із них, карається в дев’ятому й останньому колі пекла.
За визначенням Данте, віроломство — це акт зради близької чи коханої людини. Найвідомішим прикладом цього гріха в історії людства була сумнозвісна зрада Юдою любимого Ісуса. Цей вчинок Данте вважав таким підлим і мерзенним, що відправив Юду до самісінького осердя пекла — зони, що зветься Юдекка через свого найогидні- шого мешканця.
— Отже, — сказав Ферріс, — ми шукаємо дожа, який вчинив віроломство.
Сієнна кивнула на знак згоди.
— Це допоможе нам обмежити список можливих варіантів. — Вона помовчала, вдивляючись у текст. — Але отой наступний рядок... про дожа, який «коням голови повідрізав». — Сієнна підняла очі на Ленґдона. — А чи був такий дож, котрий відрізав коням голови?
Образ, який Сієнна викликала в його уяві, нагадав Ленґ- дону моторошну сцену з фільму «Хрещений батько».
— Наразі не можу пригадати. Але далі йдеться про те, що цей дож «вирвав кістки сліпої». — Він поглянув на Феррі- са. — Ваш телефон має Інтернет, еге ж?
Ферріс швидко витяг телефон і підняв догори свої набряклі почервонілі пальці.
— Мені буде важко натискати на кнопки.
— Давайте я, — сказала Сієнна, беручи його телефон. — Я пошукаю відомості про венеціанських дожів і перевірю їх стосовно знеголовлених коней, та сліпих із видертими кістками. — І вона швидко почала натискати на крихітні кнопки.
Ленґдон проглянув поему ще раз, а потім знову прочитав її вголос:
У позолоченому мусейоні мудрості святої Ти стань навколішки, приклавши вухо до землі,
І слухай звуки дзюркотливої води...
— Ніколи не чув, що таке «мусейон», — сказав Ферріс.
— Це давнє слово, яке означає храм, що охороняється музами, — відповів Ленґдон. — У часи давніх греків мусейон був тим місцем, де освічені люди збиралися, щоби обмінятися думками й поговорити про літературу, музику й образотворче мистецтво. Перший мусейон збудував Птолемей н Олександрійській бібліотеці за кілька сторіч до народження Христа, а потім їх з’явилися сотні по всьому світу.
— Лікарко Брукс, — сказав Ферріс, із надією поглянувши на Сієнну. — Подивіться, будь ласка, чи є у Венеції мусейон.
— їх там десятки, — запевнив його Ленґдон із веселою усмішкою. — Тільки тепер вони називаються «музеями».
— А-а-а... — мовив Ферріс. — Тоді нам доведеться закинути ширшу сіть.
Сієнна натискала на кнопки і без проблем ставила телефону багатофункціональні завдання, швидко складаючи потрібний опис.
— Отже, ми шукаємо музей, де можемо знайти дожа, який відрізав коням голови й видирав кістки сліпої. Ро- берте, то який музей підходить під ці параметри найбільше?
Ленґдон уже перебирав подумки всі найвідоміші венеціанські музеї — Галерея Академії, Ка’Реццоніко, Палацо Грассі, колекція Пеггі Гуггенхайм, музей Коррер — але, здавалося, жоден із них не підпадав під це визначення.
Він знову поглянув на текст.
У позолоченому мусейоні мудрості святої Ти стань навколішки...
Ленґдон іронічно всміхнувся.
— Венеція має один музей, який чітко підпадає під визначення «позолочений мусейон святої мудрості».
Ферріс та Сієнна очікувально поглянули на нього.
— Це базиліка Сан-Марко, — сказав Ленґдон. — Найбільша церква у Венеції.
Ферріс завагався.
— Церква є музеєм?
Ленґдон кивнув.
— Як, скажімо, Ватиканський музей. Більше того, інтер’єр цієї базиліки відомий тим, що його майже скрізь прикрашають кахлі зі щирого золота.
