— Харашо, Іларіон Захаровіч, ми пріслушаємся к вашім советам, но теперь у нас к вам паслєднєє прєдложєніє. У меня в руках ваша жізнь. — Він узяв зі столу аркуш паперу. — Я нє буду вас больше ні в чьом убеждать, уґаварівать, а скажу прямо: єслі ви подпішете ето заявленіе, то вам будет ґарантірована жізнь, єслі нєт — смертний пріґавор абєспєчєн. Только харашєнько подумайте, прежде чем дать ответ. Не ґарячітєсь, пажаласта. — І Курський подав Загородньому покаянну заяву від імені трьох отаманів, писану для правдоподібності тим-таки наріччям.
Загородній поволі її прочитав. Навіть, шельма, всміхнувся.
Тобто він весь час усміхався, але цього разу подивився на Курського з відвертим і навіть довірливим усміхом.
— Ну, навіщо ж так примітивно? — сказав він. — Це несерйозно. Заради життя кожен підпише якусь нікчемну бомажку.
А вину, як на мене, треба спокутувати якщо не кров'ю, то серйозним ділом. Тим більше, вину перед совєтською владою.
— Напрімєр? — стомлено спитав Курський.
— Наприклад, якби ви дали мені ще зо п'ять козаків та відпустили до Холодного Яру, то ми там за місяць виловили б усіх заблудлих овець.
— Авєц? — по-овечому закліпав товстими повіками Курський.
— Атож, тих, що й досі там блудять, — сказав Загородній.
Але Курський уже думав про інше.
— Пять вашіх казаков? — перепитав він.
— П'ятеро, думаю, було б непогано.
— І ето, конечно, должни бить атамани Ґолік-Залізняк, Ґупало
і трі вашіх ад'ютанта — Кампанієц, Дабравольскій, Ткачєнко?
— А хоч би й вони. Мені потрібні хлопці, які добре знають
Холодний Яр і мають там авторитет.
Курський сміявся довго, ніби хотів одігратися за всі усмішечки Загороднього. Потім, шмаркаючись у пожмакану хустину і витираючи нею сльози, спитав:
— А кто потом виловіт вас, арлов? Ілі, как ви ґаварітє, мишей?
— Я серйозно, — сказав Загородній.
— І я сєрьйозно. Ви падпішєтє заявленіе?
— Після повернення з Холодного Яру.
— Счітайтє, что ви уже оттуда вєрнулісь.
16 січня Володимир Курський настрочив обвинувальний висновок у справі 446/7971 на громадян Загороднього Ларіона
Захаровича, Голика-Залізняка Мефодія Фоковича, Гупала Дениса Мусійовича, Компанійця Тимофія Архиповича, Ткаченка
Василя Федоровича та Добровольського Олексія Трохимовича за звинуваченням у «бандитизме, организации и участии в вооруженном восстании против Советской власти».
