П'ята книга легендарного циклу Стівена Кінга. Роланд Дескейн прямує до Темної вежі через ліси Серединного світу на південний схід. Шлях приводить мандрівника та його друзів до містечка Калья Брин Стерджис. Але за пасторальним фермерським краєвидом панує загрозлива пітьма. Звідти приходять Вовки, які крадуть дітей, забираючи їх до Краю грому. Опиратися їм дуже ризиковано, але стрільцям не звикати до ризику…
Цю книгу присвячую Френкові Мюллеру, який чує голоси в моїй голові
«Вовки Кальї» — п’ятий том довгого циклу, джерелом натхнення для якого стала епічна поема Роберта Браунінґа «Чайлд Роланд до Вежі Темної прийшов».
У першій книзі, що має назву «Шукач», розповідається про те, як Роланд Дескейн з Гілеаду переслідує й нарешті наздоганяє Волтера, чоловіка в чорному, який удавав із себе друга Роландовою батька, проте насправді був прислужником Багряного короля, що правив у далекому Прикінцевому світі. Впіймати Напівлюдину Волтера — це для Роланда суттєвий крок на шляху до Темної Вежі, де він сподівається зупинити чи навіть повернути в зворотний бік прискорене руйнування Серединного світу і повільну загибель променів. Підзаголовок цього роману «Повернення».
Для Роланда Темна вежа — це його священний грааль, його манія. Коли ми вперше його зустрічаємо, він не має іншого сенсу життя, крім як шукати Вежу. Ми дізнаємося про підступи Мартена, який хотів, щоб Роланда, зганьбленого, відіслали на захід, хотів змести його з шахівниці, де саме розігрувалася грандіозна партія. Але завдяки зброї, обраній для випробування на зрілість, Роланд ущент руйнує Мартенові плани.
Роландів батько, Стівен Дескейн, відправляє свого сина і двох його друзів (Катберта Олгуда й Алана Джонса) до приморської баронії Меджис, перш за все прагнучи сховати хлопця в надійному місці, де до нього не зможе дістатися Волтер. Там Роланд знайомиться і закохується в С’юзен Дельґадо, яка накликала на себе ненависть однієї відьми. Рея з Коосу заздрить вроді молодої дівчини. Вона дуже небезпечна, бо має на руках одну з потужних скляних куль, відомих під назвою чаклунської веселки. Це чаклунські кристали. Загалом їх тринадцять, а наймогутнішим і найнебезпечнішим є чорна Тринадцятка. У Меджисі Роланд із друзями переживає чимало пригод. І хоча власні життя (й рожеву чаклунську веселку) їм вдається врятувати, Сюзен Дельґадо, милу дівчину біля вікна, спалюють на вогнищі. Про все це ми дізнаємося в четвертому томі — «Чаклун та сфера». Його підзаголовок — «Наближення».
Читаючи одну за одною книги про Вежу, ми з’ясовуємо для себе, що світ стрільця пов’язаний із нашим і цей страхітливий зв’язок лежить в основі буття. Перша його ланка стає очевидною, коли Джейк, хлопчик із Нью-Йорка 1977 року, зустрічає Роланда на покинутій придорожній станції через багато років після смерті Сюзен Дельґадо. Між світом Роланда і нашим існують двері. Одним з таких проходів виявляється смерть. Джейк опиняється в пустелі після того, як його штовхнули на проїжджу частину Сорок третьої вулиці, де його переїхала автівка. За кермом сидів чоловік на ім’я Енріко Балазар, а вбивцею був злочинець-психопат Джек Морт, представник Волтера на нью-йоркському рівні Темної вежі.
Коли Джейк і Роланд уже майже наздоганяють Волтера, хлопчик знову помирає… цього разу тому, що стрілець, поставши перед болісним вибором між цим символічним сином і Темною вежею, обирає Вежу. Перш ніж упасти в прірву, Джейк промовляє останні слова: «Вперед. Цей світ не єдиний, існують інші».
Фінальне протистояння між Роландом і Волтером відбувається неподалік від Західного моря. У довгу ніч бесіди чоловік у чорному пророкує Роландове майбутнє за допомогою дивної колоди карт таро. Особливу увагу Роланд мусить звернути на три карти — В’язня, Даму тіней і Смерть («але не для тебе, стрільцю»).
Другий том, «Крізь час» («Оновлення»), починається на березі Західного моря невдовзі після того, як Роланд прокидається після зустрічі з Волтером. На виснаженого стрільця нападає орда зажерливих омароподібних страховиськ. Не встигаючи порятуватися втечею, він зазнає тяжких поранень та втрачає два пальці правої руки, отримавши натомість зараження крові. Але Роланд, хоч ослаблений і напівмертвий, все одно не здається і просувається вперед узбережжям Західного моря.
Дорогою він натрапляє на троє дверей, які стоять просто на березі моря. Вони відчиняються в Нью-Йорк, у три різні проміжки часу. З 1987 року Роланд видобуває Едді Діна, в’язня, бранця героїну. З 1964-го — Одетту Сюзанну Голмс, жінку, що втратила ноги під колесами поїзда метро, коли психопат Джек Морт зіштовхнув її з платформи під колеса. Вона — Дама тіней, бо в її душі криється друге, мерзенне «я». Ця жорстока й підступна жінка на ім’я Детта Волкер вирішує вбити Роланда й Едді, коли стрілець видобуває її в Серединний світ.
Спершу Роланд гадає, що видобув трьох в особах Едді й Одетти, адже насправді в Одетті поєднано дві особистості. Втім, коли Одетта й Детта стають одним цілим у Сюзанні (і найперше — завдяки коханню й відвазі Едді Діна), стрілець розуміє, що помилився. Поза тим, йому не дають спокою болісні думки про Джейка, хлопчика, який, навіть перебуваючи на порозі смерті, говорив про інші світи.
