ВАЛЕНТИН КУДРИЦЬКИЙ
ВТОМЛЕНІ ГОРИ
Гумор, сатира
2010р.
З ВІРОЮ В УКРАЇНУ
Поетична збірка "Втомлені гори" - третя книга поета Валентина Кудрицького. Свого первістка - збірку поезій "Падають листя" автор присвятив найкращим людським почуттям - любові до жінки, до Батьківщини. Друга збірка - "Грицько сміється" - наповнена іскрометним гумором, який висміює хапуг, ледарів, пройдисвітів, гуляк та інші негативні явища нашого життя.
"Втомлені гори" стали продовженням одного з улюблених жанрів - сатири. Цього разу головним його уваги стало політичне життя нашої держави, починаючи ще з Союзу і до наших днів. Під сатиричний обстріл попали колишні партійні і державні діячі - Хрущов, Брежнєв, Єльцин, Горбачов, Кравчук, Кучма, Ющенко, а також керівники і босси нижчих рангів.
Автор щиро вболіває за долю неньки-України, її незалежність. Один із віршів він назвав "Я вірю в Україну", в якому найповніше висловлює своє кредо. Інший вірш має назву "Не заважайте людям жити". Цю тему продовжує ще одним програмним віршем "Щоб земля раділа".
Поезія автора досить активна, мова образна, багата на епітети. Тому більшість віршів написані в народному стилі.
Значне місце у збірці займають вірші на чотири рядки, які за своїм змістом і формою нагадують рубаї (вірші поетів Близького Сходу). В них автор у стислій формі передає своє світобачення, демонструє свою майстерність поета-сатирика.
Хочеться побажати читачам багато приємних хвилин від знайомства з новою роботою автора.
ПОЖАЛІЙТЕ ДІТЕЙ СВОЇХ
Ми говоримо про кризу. А що таке криза насправді? Це коли держава перенасичена продукцією, яка стає дешевою і доступною А це зовсім невигідно для багатіїв. Отож і вигадують всілякі нісенітниці, на яких наживають надприбутки, і виходить, що багатії стають ще багатшими, а бідні ще біднішими, і таким чином людям навішують, так би сказати - локшину.
В даний час це не криза, а іде повальний грабіж наших людей, де йде повна концентрація світового капіталу в одних уках. Криза - це ширма, за якою всесвітнім ілкам зру чно маску ватися під невинне ягнятко, що вони і роблять, прикриваючи свій справжній дефіцит совісті, свою алчність. Про компетентність в даній ситуації я не говорю, бо тут іде заздалегідь гарно продумана і вправно спранована грабіжницька операція. В даній ситуації криза, повторюю ще раз - це звичайнісінька концентрація капіталу в одних руках, де мільйонери стають мільярдерами, а мільярдери - трильйонерами.
Нам говорять, що нема грошей. А де ж вони поділись? Що, їх корова з'їла? То ж потрібно бути повними невігласами, щоб повірити в цю нісенітницю.
Ще в свій час великий франзузький письменник Оноре де Бальзак нагадував, що держава - це гарно організована змова проти власного народу. В справжнього господаря кризи бути не може, так як він обмізкує все наперед. А якщо в політиків немає чим думать, то навіщо вони нам такі потрібні? Чи не пора б нам всім задуматься над цією ділемою?
Я не економіст, я будівельник, але всім своїм нутром відчуваю, як нами маніпулюють оті божі люди, які називають себе чиновниками, які за якийсь срібляник давно вже продали свою честь і людяність, для якої людина то - ніхто, які пройдуть по трупах, і не зупиняться ні перед ким і ні перед чим, ідучи до світового панування. Люди, будьте пильними, не дозволяйте, щоб нас грабували ці пройдисвіти. Криза - це слово надумане.
В даний час так названа криза - це дефіцит совісті, коли обнаглілі політики повірили у свою вседозволеність, що вже пора їх гонить поганою мітлою. Нас ніхто не захистить, якщо ми самі не візьмемося за руки. Вони знецінили нашу працю, а подивіться, що робиться навколо Києва? Та таких хоромів і царі не знали. А ми, тюхи-матюхи, соплі порозпускали і просимо подаяння. У кого? У бандитів? Тут не просить треба... Пора просипатися.
