Записки коменданта полностью

- Одного вечора зателефонувала звичайна київська сім'я і запропонувала взяти на ночівлю сімох осіб. Вони поїхали на останньому поїзді метро, о пів на першу увійшли до квартири. їх нагодували, поклали спати. А вранці з тої сім'ї знову зателефонували і запитали, чому ми нікого не прислали. Виявилося, що наша сімка переплутала вулиці і прийшла до іншої родини. І їх впустили і нагодували. Зазвичай у суспільстві лише еліта живе найвищими почуттями - альтруїзму, взаємодопомоги, самопосвяти. А загал живе, як правило, соціальними проблемами. У ці сімнадцять днів революції весь український народ жив найвищою мотивацією. Завдяки цьому ночівля на підлозі Українського дому для багатьох була честю. Я та мої заступники - Антін Радомськии, Микола Величкович, Петро Боднар - майже на спали. Наш графік роботи не передбачав сну. Щоночі, о першій годині, починалася нарада на Майдані, яка зазвичай тривала до третьої. А о восьмій ранку вже треба було прийти на ранкову нараду. Я порахував, що у перші три доби я спав лише півтори години, а у перший тиждень - шість годин. Ми з колегами жартували, що нам бракує пілюль, які б відбивали бажання спати. Але ніхто з ніг не падав: усіх підтримував святий вогонь революції, бажання правди і добра для всього народу.

ПАРУБІЙ А.В.

Записки коменданта. Хроніка Українського Дому - фортеці Помаранчевої революції. - Львів: Ліга-Прес, 2005. -112 с: фото

IBSN 966-397-011-1