(Співають на мотив: «Гей, не дивуйте»).
Гей, Отамане,Батьку і пане,Пляму неволі час стерти;Підем з тобою,Станем до бою,Горді погордою смерти;Підем з тобою,Станем до бою,Вирвемо Матір з неволі:Світови всьомуКрикнем глухомуПро наші кривди та болі…Жінка (ізза грат):
Ідуть, ідуть мої сини,Розіб’ють грати-кайдани…Голос з могили:
Ідуть, ідуть…2-й салдат (З’являється змучений на сцені. Прислухується до співу і голосів):
А я що робив? О, проклятий, проклятий!Я Матір стеріг, помагав мордувати!Та годі, та годі насильству служить, —Рабом в своїй хаті обдуреним жить!Нехай тепер за біль рабів,За сором, ганьбу яничараНехай на голови катівПаде страшна, пекельна кара!(Направляється до брами).
Голос із могили:
Ідуть, ідуть,Розіб’ють грати, розкують…2-й салдат:
І я іду — не мордувати,Іду кайдани розкувати!(Розбиває прикладом рушниці замки, вбігає в браму, — там чути брязкіт розбиваних кайданів. Спів за сценою голоснішає. Виходять зі співом густі ряди козацтва й народу. На чолі — отаман-козак. Направляється до брами. За кілька хвиль звідси виходить жінка в світлосяйнім убранні. З одного боку її салдат, з другого — отаман. Орел зникає).
Співають:
«Ще не вмерла Україна».(Завіса падає).
