— Ми забезпечимо місце для зберігання, — оголосив Фелістер (його голос трохи здригнувся).
— Кльово! — зраділо майбутнє світило некромантії, — і хімікати купите?
— Е-е?
— Для зомбі.
Деніс злодійкувато оглянувся навколо. Ні, ніби, ніхто не чув. Чорних магів у столиці було мало (що їм тут робити?), а от розмов про них останнім часом велося багато.
— В службовому готелі міністерства ви отримаєте усе необхідне, — твердо пообіцяв старший куратор, і можна було бути певним, що все, що маг шукатиме, буде на місці, навіть якщо конкретно зараз Фелістер не мав про це зеленого поняття.
Маг поставив на стіл складений вчетверо листок.
— Список, — серйозно пояснив він, — і ще ванну, велику.
Посмішка чиновника стала трохи зацькованою. Деніс подумки пригадав список характеристик, складений куратором північно-західного регіону — на її думку, Томас Тангор був врівноваженим, непростим в управлінні, і наполегливим у досягненні своїх цілей. Всі чорні надзвичайно вперті люди, і якщо спеціаліст вважав за необхідне підкресили цю рису особливо… Зазвичай, в настільки складних випадках супровід мага довіряли емпатам, але вимагати від білого всюди слідувати за некромантом було близьким до спроби вбивства — вид забороненої ворожби просто ошелешував нещасних.
— Мені викликати для вас машину? — приречено поцікавився Фелістер, вивчаючи список необхідних речовин.
Маг мало не подавився салатом.
— А до вечора це не почекає?
— Так, так, — стрепенувся Деніс, — до заходу сонця всього пара годин.
— В такому випадку, я залишу з вами свого помічника, — безжально підсумував старший куратор, — він забезпечить вас транспортом і передасть ключі. У вас ще є якісь побажання?. — Чорний помотав головою. — У такому випадку, я з вами прощаюся. Приємного вечора!
Розглядаючи спину начальника, яка віддалялася в бік виходу, Деніс подумав, що його перше самостійне завдання може виявитися не таким вже і цікавим. Швидко нагадалася улюблена приказка Служби Підтримки: «Всі знають, що нелегко мати справу з чорним магом, але тільки куратори знають, НАСКІЛЬКИ це нелегко.»
Некромант закінчив трапезу, замовив свіжих газет і ще чаю, після чого заглибився у читання. Деніс старанно робив вигляд, що він ще один зомбі. Це було неважко — гіперактивних людей в Службу Підтримки не брали. Десь через півгодини чорний згадав про наявність співрозмовника.
— Скажіть, шановний, а Чудесники у вас в місті є?
— Є, — не став заперечувати Деніс.
— І що ви з ними робите?
Молодий куратор спробував коротко узагальнити події останніх місяців.
— Ведемо боротьбу за уми. Вони поширюють чутки, ми їх спростовуємо і займаємося просвітительською роботою. Словом, як усюди.
Маг з недовірою мугикнув.
— У нас за три роки скрутили пару Посвячених, а дрібноти взагалі без ліку. Ти як, в курсі справ, чи лише газети читаєш?
— В курсі усіх справ бути неможливо, — Деніс філософськи поставився до недовіри чорного, — в столиці вони поводяться тихше, тут за кожним рогом по жандарму, а за деякими і по два. Простору нема!
Чорний невизначено повів бровою і повернувся до читання. Треба буде доповнити характеристику в досьє: «впертий і передбачливий». Ну скільки бойових магів поцікавиться завчасно, в якому оточенні їм доведеться працювати?
— Старший згадував службовий готель… Це як?
— Це скорше багатоквартирний будинок, в місцевих традиціях, без кухні і ванної.
Керівництво міністерства було би щасливе зекономити на гостях, але спроба розташувати заїжджих в одній казармі закінчилася би масовим побоїщем. Приїзд на чужу територію і так викликав у них стан максимального збудження, а якщо на периферії зору ще і постійно маячили колеги, то навіть маги, які пройшли армійську муштру, починали хамити і задиратися.
Маг вичленив головне:
— А де ж митися?
— В столиці прийнято митися в спеціальних закладах, які називаються «купальні».
І ціни там вчили економити дорогоцінну воду краще, ніж будь-яка проповідь: вода до міста поступала акведуком, пропускна здатність котрого була велика, але не безмежна. У випадку проблем від водопостання в першу чергу відключали суспільні мийні. Але навіщо північному гостеві ці тонкощі?
— Гм. Оригінально. Жінки і чоловіки разом?
— Ні, в різних відділах. Часом — в різні дні.
Маг трохи заспокоївся, але ненадовго. Розмова дійшла до пам’яток культури і історії, причому нормальні розваги (верблюжі перегони і собачі бої) чорного не цікавили, зате нездорову увагу викликав театр драми.
— А що там іде? — зацікавився Тангор.
— «Закляття веселки», — здивовано відізвався куратор. З такими інтересами він зіштовхнувся вперше.
— Про що?
— Про темні століття, — викрутився Деніс (запеклим театралом він ніколи не був).
— Квиток купиш?
— Не впевнений, — признався куратор, — другий тиждень після прем’єри.
