Я покрутив у руках згорток, перекручений шпагатом навхрест і зав’язаний мертвим вузлом (вони б його ще сургучем запечатали). Така таємничість мене заінтригувала.
— Добре, я подивлюся, але пізніше.
Полак зітхнув.
— Часу в нас скільки завгодно. За моїми даними, конкурентів у нас нема.
Додому я повертався майже тверезий з важкенькою папкою під пахою. В давніші часи халявка випивка викликала би в мене прекрасний настрій, а тепер навіть нудьгу не розігнала. Ну, подумаєш, пиво. Як це банально! В кінці кінців, я і сам міг собі його купити. У консьєржа мене чекав ще один «подаруночок», конверт з віддрукованою типографським способом адресою — редстонський комісар фонду Роланда Світлого запрошував мене на співбесіду.
Отримання повістки мене анітрохи не потурбувало — я щиро вважав, що розбиратися з Фондом буде Сатал. В крайньому випадку можна було обговорити повернення грошей за навчання (зазвичай, вони йдуть назустріч побажанням стипендіатів). Наступного дня я взяв вихідний (за рахунок відпустки, нічо собі!) і вирушив в управління, тиснути на нерви своєму альтернативному начальству.
В маленькому кабінеті Бера ганяла чаї свята трійця: координатор, капітан, Кевінахарі — і всі дружно витріщилися на мене.
— Ну, що я казав, — буркнув Паровоз.
Я спохмурнів.
— Ти сьогоднішні газети читав? — поцікавилася емпатка.
Вони що, знущаються?
— Ні!
— Тоді чого приперся? — висловився Сатал.
Я розлютився.
— Того! Я вчора повістку з фонду Роланда отримав. Що мені з нею робити?
Сатал байдуже знизав плечима. Слід зауважити, виглядав він паршиво — в труну файніших кладуть. Тобто, дуже знайомо якось виглядав.
— Це питання можеш адресувати моєму наступнику.
— Тимчасово виконуючому обов’язки, — поправила емпатка.
— Досить з цим словоблуддям, Рона! В нашій справі помилок не прощають.
— Які ще помилки, — обурився Паровоз. — Операцію провели майже ідеально! А те, що амулетів поки що не знайшли…
Раніше Сатал почав би кричати і лаятися, а зараз лише очі закотив.
— Пофіг амулети, з ними якраз все вдало вийшло. Навіть якщо цілителі будуть до мене якнайприхильнішими, ніхто не дозволить керувати регіоном магові з Шерехом в голові. Так що готуйтеся, через сорок днів тимчасово призначений стане постійним.
Ах ось воно що! І тут тварюка погана відмітилася. Не прощу, знищу!! Мені лише зміни керівництва зараз не вистачає.
— І хто буде нашим новим вождем?
— Це сюрприз.
Я вийшов, голосно хряснувши дверима. Козли! А про мене хоч хтось подумав?
Але паніка тут буде зайвою. Нічого особливо страшного в фонді Роланда нема, максимум, що вони можуть вимагати за нашою домовленістю — кілька років роботи на середній ставці, я навіть на Аранген погоджуся. І нехай капітан Бер (мій офіційний начальник) думає, як це узгоджуватиметься з моїми обов’язками позаштатного співробітника.
Вже на сходах мені в голову прийшла смішна думка: Сатал же, здається, одружений. Сказати йому про дивні інтереси Шереха, чи що? Чи хай спить спокійно? Ха! О це йому буде сюрприз!
Комісар фонду Роланда поставився до мого раптового візиту філософськи, ймовірно, до нього регулярно ходять і чогось вимагають. Я ж, для різноманітності, просто хотів уточнити деякі деталі.
— Сер, є деякі моменти, які в тексті домовленості не зовсім зрозумілі…
— Питайтеся, я з радістю розтлумачу вам будь-які неясності, — чиновник кисло посміхнувся (очевидно, його зовсім не радувала необхідність з кимось зайвий раз спілкуватися).
— Договір набуває чинності через сорок днів. Це якщо рахувати від отримання повістки?
— Ні, від вручення диплома.
Тобто, мені ось-ось треба буде кудись їхати.
— Я чув, часом фонд погоджується на грошову компенсацію?
— Як виняткове рішення для вузьких спеціалістів, в цьому випадку всю суму позики виплачують одномоментно з урахуванням відсотків.
Тобто, це для тих, кого вирішили купити крупні фірми. Моїх заощаджень до повної суми контракту трошки не вистачало. (Два роки тому я би навіть думати про таке не міг!)
— Добре, значить, мені доведеться два роки…
— Три, — акуратно поправив чиновник, — за додаткові заняття теж платив фонд.
Охрініти! Через цю гадську чорну магію, якої я зовсім не хотів, на мене повісили цілий рік дурної роботи! Де мій чарівний ціпок?!
— Нехай три, — не час сперечатися про дрібнички. — А як буде визначатися вказана в договорі «середня ставка»?
— Як середня для спеціалістів такого рівня.
— Я маю на увазі, якщо робота оплачується як повна ставка, то виходячи зі скількох годин, а якщо за відпрацьований час, то хто забезпечить мені об’єм замовлень?
А це актуальне питання — їхнє «середнє по галузі» можуть вираховувати за зарплатнею державних алхіміків, які працюють на дві-три ставки одночасно. Чи, як варіант, мене пошлють на дику ферму, де з алхімії є лише колесо. Раптом, замовникам захочеться зекономити? А мені так три роки жити.
Комісар подивився на мене з деякою зацікавленістю.
— Не хвилюйтеся, Фонд враховує інтереси своїх стипендіатів. Ваша заробітна плата не буде нижчою за прожитковий мінімум.
— Розрахований для якої місцевості?
