З професійною послідовністю і дотошністю Лаванда вивчала діяльність товариства Чудесників зсередини. Основна маса оточуючих (і білі, і прості люди) не розуміли, з чим вони зіткнулися. Декларованою метою було навчання, але от тільки об’єктом його ставав не корисний навик, а якась незрозуміла і химерна філософська система, яка претендувала на універсальність. Строгим обґрунтуванням або перевіркою своїх фантазій Чудесники не переймалися, раціональним паттерном ситуації було виховання в учнях переконання, що знати можна все. (Алілуя! І для чого лише Лаванда стільки вчилася на шпигуна? Варто прочитати пару брошурок і — ось вона, сокровенна суть речей.) Якщо учень намагався керуватися засвоєними ідеями на практиці і стикався з проблемою, його просто спрямовували до наступного вчителя, який йому ще щось казав (і переводив на наступний рівень казна-чого). Дезорієнтовані втратою звичного оточення і відчуттям невдачі (а біженці у своїй масі були саме такими), люди захопленo тратили дорогоцінний час навіть не на вишивання хрестиком чи вправи з гантелями, а не спробу остаточно відірватися від реальності і зануритися у фантазії. Соціум — страшна сила. Поварившись в компанії прекраснодушних резонерів досить довго, більшість учнів втрачала здатність до критичного мислення якщо не повністю, до вельми серйозно.
Це не кажучи про вміння бажати щось просте і доступне, а не Вічну Силу, недосяжність якої остаточно замикала нещасних в середовищі таких самих, як вони. Зрозуміло, чому чорні не попадали в таку ситуацію: не дивлячись на весь свій індивідуалізм, критерії успішності вони старанно зичили одне в одного, інакше мірятися крутизною ставало неможливо, і екзотичними варіантами не захоплювалися (а смисл?).
Природньо, ніхто не збирався посвячувати неофітку в тонкощі секретного ритуалу, але для досвідченої шпигунки це не було проблемою. Навпаки, Лаванда би обурилася, якби їй пояснили все тупо і в лоб, враховуючи, що більшість учасників-сектантів мали про конспірацію дуже відносне уявлення.
«Як же вони протрималися стільки років, при такій-от організації? Щось тут не так.»
Приховане незадоволення змушувало Лаванду близько розробляти головне джерело інформації — містера Дерика.
Чудесник розділяв товариство лукавої білої з хворобливим потягом, причин якого і сам, скорше за все, не розумів. Лаванда охарактеризувала його стан як «інтелектуальну нудьгу» (недурному, во суті, чоловікові було рішуче ні з ким поговорити) і була переконана, що дуже скоро він про своє захоплення жалкуватиме. З серйозною міною, чесно дивлячись в очі, шпигунка витончено знущалася зі співрозмовника, вивертаючи його логіку навиворіт і неухильно зводячи все до висновку, що хтось з присутніх тут — ідіот. (Саме за такі фокуси її у свій час виперли з коледжу). Але раз за разом терплячи фіаско, Дерик лише ще наполегливіше шукав наступної зустрічі. Просто збоченець якийсь!
— Подумай, Касю, — Чудесник скорочував ім’я міс Табрет по простонародному, — хіба не чудово би було позбавитися проявів потойбічного раз і назавжди?
— Чудово, — погоджувалася Лаванда, — а чому цього не сталося до цього часу?
Питання, до речі, неординарне: на думку експертів, спроб було щонайменше три. Шпигунка з насолодою спостерігала, яка Дерик намагається викрутитися без звичного посилання на древню істину.
— Тому, що цьому перешкодили.
— Як?
Хто перешкоджав — ясно, злобні чорні маги, а от про спосіб можна дискутувати. Якщо Дерик скаже, що ритуалові перешкодили, він не зможе обґрунтувати, що потрібне закляття, взагалі, працює. Якщо ж він стверджуватиме, що ритуал хоч раз відбувся, але потім результати відмінили, Лаванда заклює його питаннями про те, як чорна магія могла вплинути на білу.
— Розумієш, світи Світла і Тьми існують незалежно одне від одного….
Біла підбадьорююче кивнула — метафізичні питання вони зачіпали не вперше.
— … біла магія розштовхує їх, а чорна — притягує.
Пояснення логічне і з точки зору дискусії бездоганне.
— Хіба чорні маги можуть викликати нежитів? — закинула першу вудочку Лаванда.
— Справа не в нежитях, а в Джерелах. Вони — нитки, які ведуть уві Тьму!
Все можливо. Проте чи розуміє він, до чого воно веде з практичної точки зору?
— Ой! Як каучук?!! — захопилася біла.
— Е-е-е…
— Ну, якби не Джерела, світи плавали би як кльоцки в бульйоні, абсолютно вільно, а так між ними ніби натягнуті ґумочки. Якщо світи гарнесенько штовхнути в різні боки, вони розлетяться… — Лаванда замислено насупилася, — … а потім вони помчать назустріч одне одному ще сильніше. Що ж робити?
Дерик зосереджено поплямкав губами.
Ото ж! Хай пояснить, як (маючи в голові таку метафізичну картинку) можна щось робити, не знищивши попередньо всіх чорних, а потім — як вижити без бойових магів, якщо світи будуть розлітатися недостатньо швидко. Так і так — зіжруть.
— А може не треба? — жаслісливо спитала біла. — Хай вже буде так як є! А то як би на гірше не вийшло.
