— Хай не спішать, штурмувати вони все-одно нічого не будуть, — несподівано оголосив чорний. — Тягніть час, вступайте в переговори, виголошуйте заклики до миру та спокою, хоч на вухах танцюйте, але треба притримати клієнтів до вечора. Забалакати. Зрозуміло?
Капітан скептично стиснув уста.
— Так, сер.
— Виконувати!
Варто віддати належне фінкаунському шефу: до виконання наказу від підійшов творчо. За лічені хвилини на межі виблискуючої магічної пелени розгорнули штаб переговорів. Звідкись з’явилися ридаючі родичі, священники з одухотвореними лицями, генерал в блискучому мундирі і навіть мер міста. Потужне закляття Мовлення потрясало повітря, через очеплення знову просочилися журналісти, хтось розтягнув вздовж огорожі транспарант з закликами кохати одне одного (стать коханців плакат не уточняв), і почався цирк.
Такого натиску Чудесники не чекали. Вони висунули вимогу забрати чистильників, а побачивши, що чорні маги і справді пішли, сектанти перестали реагувати на події і вимагати ще чогось, видно, не знаючи, що робити, якщо отримають, що захотіли. На задньому плані спеціалісти «нагляду» закінчили встановлювати рефлектори і так само випарувалися.
Але благий спокій радував не всіх.
Через годину капітан Фірсен відшукав Сатала біля фургону цілителів, перетвореного на неформальну ставку командування.
— Сер, якщо ви справді не хочете штурму, треба його звідси забрати.
Серед галасливих журналістів і дезорієнтованих жандармів чорною тінню метався пан Аксель. Сатал вилаявся і кинувся навперейми.
— А ну, йди геть звідси! Ясно? Не лякай мені масовку.
Очі Аксела іскрили блискавками.
— Я старший координатор!!!
— Не цього регіону. Ларкес вповноважив мене особисто розібратися з проблемою. Ти — перешкоджаєш!
Два чорних маги кровожерливо втупилися одне в одного, але Сатал продовження конфлікту не бажав:
— Не час тішити самолюбство! Тебе врахували, твоя присутність їм на руку. Підкорися або йде геть.
— Ти заперечуєш, що діяти треба різко?
Сатал посміхнувся:
— Минулого разу місце мого інтересу вони обклали нітрогліцерином. Як думаєш, скільки галонів вибухівки поміститься в цій будівлі?
— Який гліцерин?! У них периметр на повну потужність кочегарить!
— А те, що в заклятті нема жодного елементу флаттера або трансформації, ти помітив? — Посмішка Сатала сочилася отрутою. — Хоча, ти ж їх НЕ БАЧИШ.
На обличчі старого мага відбилося збентеження.
— Звикай! Новий час — нові методи. Штурмувати будівлю ми будемо, але вручну. Підрозділи з костюмами вищого захисту вже в дорозі.
— Пара бійців проблеми не вирішить….
— Два десятки. — Здавалося, Саталові почала набридати ця розмова. — Пан Ларкес розпорядився озброїти таким чином два підрозділи штурмовиків і розмістити їх на відстані не більше доби шляху від крупних міст. На жаль, комплект для фінкаунської групи ще не готовий, але команда з Дрейзела вже їде. Я чекаю їх сьогодні ввечері, а до того часу ми будемо взірцем миролюбства і згоди. Зрозуміло?
— Можуть не встигнути, — незадоволено буркнув Аксель (жоден чорний маг вголос не визнає, що його пересперечали).
— Значить, запізняться.
Сатал дав зрозуміти, що дискусію завершено.
Про те, що ситуація увійшла в стадію конфронтації я визнав від Шереха — останнім часом ми з ним жили душа в душу (гріх-то який!). Нежить, очевидно, непомітно підглядав за Саталом, а потім зливав інформацію мені.
От і чудово! Я порозпихав у кишені амулети, аерозолі, порошкову отруту, закинув на плече торбу з новою версією голема і пішов мститися. Мені навіть іти далеко не треба було: перебрався через колію (без мотоцикла воно набагато простіше) і почалапав пішки пару кварталів майже по прямій. Очевидно, зомбі збиралися випускати неподалік від житла некроманта.
Фінкаунські жандарми спрацювали оперативно: місце дії було щільно оточене. Я готувався скандалити і потрясати своїм посвідченням, але суворі полісмени зиркнули на мене незадоволено і пропустили без зайвих слив. Складалося враження, що ідіотський вигляд — щось на кшталт пропуску в партер. Тихою сапою я просочився попри жандармів, які нервово курили в кружку, критих вантажівок, в яких стиха лаялися усунуті від справи чистильники, і влився в розбурхану юрму, яка менше за все нагадувала поліцейський підрозділ.
Тут у мене відпала не лише щелепа, а і майбутній зубний протез. Вбий мене бог! Я думав, що салемські братчики уміють робити цирк, але я не знав, що казав. Це трена було бачити.
Величезна (справді, дуже велика) баня повністю накривала окремий двоповерховий особняк, оточений поважно постриженими зеленими насадженнями (лінія знаків ішла вздовж огорожі). Дуже схоже на новорічну кульку з хаткою, якщо не задумуватися, скільки сил потрібно вкласти в таку штуку. Будинок виявився сліпим: всі вікна зашторені, ні вогника, ні тіні. А навколо….
