Стримано лаючись, робочі вирубали в чагарнику майданчик і почали облаштовувати табір. Алех згадав, що Полісант вважають мало що не пустелею. Навколо все росло і цвіло. Натхненні зимовими дощами, мешканці степу спішили повернути колесо життя ще на один оборот. Білий зробив над собою зусилля і перестав витріщатися на квіти і пташок — пора починати працювати.
Відповідно до висновків магів-шукачів, вхід у древню гробницю був розташований в основі нічим не цікавого ззовні пагорба. Штольню вирішили копати не згори, а збоку: трохи довше, зате зручніше. Нурсен, не обмежений питаннями фінансів, найняв у найближчому поселенні десяток робітників, завіз матеріал для укріплення стелі, інструменти, і робота закипіла, наскільки це слово, взагалі, можна застосовувати, говорячи про археологію. Ні про яке «копай глибше — кидай дальше» мови не було, землю вибирали сходинками, щоби якомога більш акуратно розділити ґрунт, як вздовж проходу, так і по його висоті.
— Поміть, верхню частину пагорба складає глиняний корок. — Нурсен розім’яв пальцями грудку, яка застрягла в ситі. Будівельники знали, що тутешні ґрунти дуже добри розмиваються, і не звабилися дешевизною.
— Алех по-новому подивився на кургани: до третини їх об’єму було завезено щонайближче з басейну Сліпої ріки, п’ятдесят кілометрів по прямій, без всяких вантажівок, в кращому випадку, на возах. Напевне, те, що лежить під пагорбом, людей і справді турбувало.
Час ішов, денна температура повзла догори. Тепер Алех краще розумів прагнення Нурсена закінчити розкопки до літа. Польовий табір впевнено набував рис справжнього поселення, а великі армійські вантажівки, які щодня підвозили воду і харчі, роз’їздили між пагорбами глибоку колію. Для додаткової безпеки до експедиції приєдналися два чистильники, зневажливо-нахабні і дуже незадоволені тим, що доведеться ночувати в наметах. Після двох днів неперервних скандалів виявилося, що спокійно переносити чорних може лише білий (навіть Нурсен був вражений цею обставиною). Чому би й ні? Алехові була чимось симпатична неприборкана енергія і нестримна самовпевненість, з якою бойові маги почали наводити в таборі тільки їм відомі норми безпеки.
— Межи курганами ночувати недобре, — морщився Япін, молодший з чистильників. — І, взагалі, не треба було будуватися так близько до них.
— Та більше ста метрів вийшло, і периметр є! — дивувався Алех.
— Шерех розбере, що там завелося за такий час. Щоб ти знав — місцеві тут навіть кіз не пасуть.
— Хто ж тоді знайшов гробницю?
— Дідько його знає.
Зате зрозуміло, чому такий бур’ян навколо — первинна природа.
Вслід за бойовими магами до табору приїхали чиновники: особисто куратор проекту містер Ламберт з секретаркою. Чи були вони в курсі досягнутих успіхів, чи випадково вгадали, але того ж дня робочі наткнулися на кам’яний бортик — жерло колодязя, яка вело вглиб до гробниці. Ціль розкопок знаходилася на п’ять метрів нижче.
Далі робота пішла швидше: колодязь був засипаний не землею, а каменями. Точніше, уламками якихось будівель, статуй і мармурових обелісків, жодної необробленої каменюки Алек там не бачив. І це в степу, де ні каменоломень не було, ні крупніших міст зроду не стояло.
— Виглядає, наче тут поховали будинок, — поділився він з Нурсеном дивним відчуттям.
— Дуже може бути, — примружився той. — Згадай обставини падіння Білого князівства. Їх стиль життя був викликом тодішньому патріархальному суспільству, катастрофу тих часів трактували як прояв божого гніву, і вся «гріховна» культура була насильно піддана забуттю. Ми судимо про неї лише з мало зв’язаних між собою уривків!
— Почуття самозбереження ніхто не відміняв, — помітив Алех. До суперечок на такі теми він звик, це і вплинуло на вибір теми дисертації.
— Білий Халак простояв сімдесят років, це безсумнівне досягнення. — Нурсен був прихильником лінійного прогресу.
— А потім всі його мешканці померли за один день, що теж вражає. — Алех встиг дещо вияснити про прологновану дію заклять.
Старий археолог розсміявся:
— Мені дуже цікаво, що ти напишеш у своїй роботі, малий! Але врахуй — я буду опонентом.
Але лише посміхнувся: він був певний, що всяка працю на вибрану ним тему викличе бурю обговорень. Сперечатися з людьми білому нелегко, але заради істини він був готовий пожертвувати душевним спокоєм. Правді треба дивитися в очі!
Треба, але боязко — на дні сухого колодязя виявилися грубі залізні ворота з вельми високоякісної сталі. Епосі Білого Халака вони не пасували ну ніяк. Стулки розтискали домкратом: вони не розчинялися, а роз’їжджалися набік, Першим в гробницю зайшов чорний, вслід за ним найсміливіший (чи найдурніший) П’єр,
— Нічого нема, — знизав плечима старший чистильник, — навіть дивно.
— Зате знахідок буде багато. Ось, лежало прямо коло дверей! — П’єр продемонстрував товариству півдюжини дисків з мутного скла з різнобарвною металевою інкрустацією.
— Сподіваюся, ти відмітив місце, де ти їх взяв? — насупився Нурсен.
— Природньо! — образився П’єр. — Вони валялися під ногами, я мало не наступив. Таке враження, що їх просто пропхали всередину через щілину в дверях.
