Одягом старий некромант одразу нагадав мені дядька Ґордона: балансування на межі того, що вимагає традиція, і того, що можна собі дозволити, типовий сільський «пінджак», запрана до блиску сорочка і штани з парою латок. І це при його хворобливій акуратності! Крім того, Чарак прийшов сам, а чаклуни його рівня рідко з’являються на людях без супроводжуючого – це такий компроміс з суспільною системою, який дозволяє обом сторонам почуватися в безпеці. Чи він залишив свою тій в машині? Не може бути, щоби старий прийшов сюди пішки!
Словом, дивовиж в його появі вистачало.
- Ну, як справи, учню? Чув, чув про твої подвиги.
- Знаєте, наставнику, через вашу недороблену освіту мене двічі мало не вбили!
Він хотів було заперечити, але передумав і тяжко зітхнув:
- Вира?
Тут я відпав. Чарак не лише визнав свою вину, але і вибачався. Вам ніколи не пропонував відступного чотиристалітній маг?
- Згоден. Але на початок поясніть, куди ви всі так різко повшивалися? Абсолютно всі!
- Це буде складно.
Чарак насупився, збираючись з помислами, враженим поглядом супроводив містера Флапа, який приніс нам чай, і несподівано запитав:
- Ти перед поїздкою у Фінкаун не відчував дивну емоцію, ніби туди їхати не можна?
- Відчував, - солідно кивнув я.
- І його поїхав?
- А чорта лисого! - Ну не міг же я йому сказати, що зглупив? - І ще, наставнику, моє питання – перше.
Чарак знову важко зітхнув:
- Розумієш, у некромантів є деякі традиції, про які я не встиг тобі розповісти. В Редстоні нас так грубо перервали... Ти прочитав книги з залишеного мною списку?
Цікаво, чим він думав, коли цей список складав?
- Я не знайшов їх в жодній бібліотеці.
Давіть в закритій від публіки бібліотеці «нагляду».
- Гм, шкода. Так от, чарівники, які приймали участь в ритуалах Круга, утворюють собою такий своєрідний клан, всередині якого обмін знаннями стається дуже швидко. Ми ж довіряємо одне одному життя, суперництво в такому ділі недоречне, чим сильніші і досвідченіші напарники, тим спокійніше почувається некромант. Коли влада озвучила запрошення у Фінкаун, одного з нас накрило смутними передчуттями, і він проконтактував інших. Дар передбачення нам недоступний, але коли один непокоїться – це його проблеми, а коли всі одинадцять...
Тут він ледве втриматися, щоби не глипнути на мене. Так, так, в Круг входять не одинадцятеро, а дванадцять чаклунів, вони не могли не знати, кого ще туди приплетуть.
Ось так і взнаєш, наскільки тебе цінять: дідки межи собою зговорилися втекти, а мене – набік. Та де б вони були зі своїм колишнім Кругом, якби не я? Цим і закінчуються всілякі «традиції» у чорних: своя зграя, свій клан – максимум, про що ми ладні задуматися. Та чого ж Чарак приперся зараз? Пієтет перед його досвідом і майстерністю в мені помер остаточно, але я вирішив дати йому виговоритися: іншого способу взнати, звідки дує вітер, просто не існувало.
- Ми вирішили перестрахуватися, - наче нічого не сталося, закруглився дідок.
Я глибокодумно покивав. Чарак посовгався на стільці – ніжки трохи задовгі, на його зріст не розраховані, зазвичай, на цьому стільці Йоган сидить.
- Радий, що в тебе все закінчилося благополучно. Але у твій дім мене привело інше.
Він жестом фокусника дістав з внутрішньої кишені пачку тонкого папіросного паперу, розписаного кольоровою тушшю, і розклав переді мною наче віялом. Я мигцем глянув на листки – розсіяти моє роздратування таким примітивним відволікаючим маневром у нього не вийде.
- Це схеми ритуалу, який секта Чудесників недавно намагалася провести в глибинці на півночі. Ритуал відомий, називається «Літургія Світла», саме з нього колись почався Білий Халак. Спитаєш, чому зберігся опис? Ніхто не думав, що його вдасться реалізувати без древніх амулетів, а їх після падіння Халака знищили. Але ось знайшовся якийсь геній артефакторики...
Я не втримався і подивився на схеми уважніше – історичний раритет, все-таки. Було відчуття, що малюнок переводили на кальку з якогось оригіналу і потім розмалювали тушшю вручну. Так, в білій магії я не авторитет, але щось знайоми в цих лініях мені ввижалося, просто метод зображення незвичний. В схемі видно було структури, що позначали крадені Джерела (я певного часу я впізнаю їх де завгодно). Яку загрозу все це може нести, було незрозуміло.
- І в чому тут каверза? - не втримався я. - На мій погляд, якийсь трансмайстер, досить потужний, але і не більше.
- Не враховуючи того, що раніше вони були прив’язані до жертовника, а тепер ритуал можна проводити на відстані? - звів догори брови Чарак.
Мене не вразило: збройне прокляття на шість жертв – середнє за нинішніми мірками. В останній війні з Каштадаром, чув, щити ворогів пробували ціною десятків життів. І нічого – світ не розпався.
- Каверза, юначе, в тому, що після проведення Літургії Світла кількість зареєстрованих потойбічних феноменів різко скорочується, місцями до повної їх відсутності. Погано лише, що ненадовго – максимум, років на сто.
- Не зрозумів.
