Кларк Ештон Сміт — майстер слова, що мав неабиякий хист до створення химерних світів, які сповнені прадавніх божеств, магії, смерті, див і пригод, і, як ніхто інший, умів розгорнути перед читачем неозорі безміри космічних просторів й похмурі видива темних закутків знаної нам Землі. Письменникові притаманний неповторний мальовничий стиль і напрочуд багата образна мова, що робить його твори видатним явищем у літературі XX cтоліття. Ось як Говард Філіпс Лавкрафт у своєму листі до Сміта від 3 грудня 1929 року відгукувався про його «Оповідь Сатампри Зейроса»: «… яка атмосфера! Я бачу, я відчуваю, я чую запахи тих джунґлів довкола стародавнього Комморіома, який і понині, я цілком певен, має лежати, похований під льодовиковою кригою поблизу Платої, що у країні Ломар! Я переконаний, що саме про це осердя предковічного жаху думав божевільний араб Абдул Альхазред, коли він — навіть він! — залишив дещо неназваним і позначеним самими лише рядами зірочок у вцілілому рукописі свого проклятого й забороненого Некрономікону!» Зібрання творів Кларка Ештона Сміта, яке ви тримаєте в руках, містить вибрані оповідання автора, що вперше публікуються українською, і має познайомити читачів із частиною його непересічного літературного доробку.
Текст не можна копіювати, розповсюджувати чи поширювати на інших інтернет-ресурсах. Поважаймо авторське право і працю одне одного.
Передмова до українського видання Кларка Ештона Сміта
Життя і творчість
Кларк Ештон Сміт народився 13 січня 1893 року у Лонґ-Веллі, Каліфорнія.
У 1902 році, коли Кларку Ештону було дев’ять років, він разом з батьками, Фанні та Тімеусом Смітами, переїхав до округу Індіан-Рідж (знаному також як Боулдер-Рідж) і оселився неподалік містечка Оберн у штаті Каліфорнія у збудованій разом із батьком хатині, де й провів більшу частину свого життя. Формальну освіту Кларк Ештон Сміт здобув лише частково: він відчував страх перед великим скупченням людей, тож після восьми класів у школі граматики1 батьки визнали за краще взяти подальшу синову освіту у власні руки.
Змалечку Сміт був невситимим читачем, тож, полишивши школу, самостійно продовжив освіту вдома. Почав з того, що прочитав «Робінзона Крузо» (без скорочень), «Мандри Гуллівера», казки Ганса Крістіана Андерсена та мадам д’Онуа, а згодом «Казки тисяча й однієї ночі» та «Рубаї» Омара Хаяма. Прочитав від початку до кінця тринадцяте видання словника Вебстера, причому вивчав не лише значення слів, але також і їхню етимологію. Самостійно вивчив латину, щоб мати змогу читати античних поетів в оригіналі. Маючи надзвичайну ейдетичну пам’ять, міг згадати усе прочитане практично в повному обсязі. Іншим важливим кроком у Смітовій самоосвіті було вивчення одинадцятого видання Британської енциклопедії (29 томів), яку він прочитав щонайменше двічі.
Згодом Кларк Ештон відмовився від стипендії, запропонованої Університетом Каліфорнії у Берклі, вважаючи, що може здобути кращу освіту самотужки. І це йому вдалося, про що свідчили його надзвичайна ерудованість і навдивовижу багатий словниковий запас. Пізніше це стане однією з причин, через які редактори змушували Сміта скорочувати його твори, що рясніли латинізмами, архаїзмами та рідковживаними словами.
В одинадцять років Сміт здійснив перші письменницькі спроби, написавши кілька казок у стилі «Тисяча й однієї ночі», а згодом — кілька пригодницьких повістей про життя Сходу. Ще за два роки відкрив для себе поезії Едґара Аллана По, а також «Рубаї» і, надихнувшись ними, почав писати власні вірші, поступово розвиваючи відчуття метру та ритму. У 1907 році познайомився з поезією Джорджа Стерлінґа. 1908 року Сміт прочитав роман Вільяма Бекфорда «Ватек», який справив значний вплив на його подальшу творчість. Пізніше, 1937 року, Сміт напише для цього роману альтернативне закінчення.
У віці сімнадцяти років продав кілька своїх оповідань часописові
Підліткові роки Кларк Ештон Сміт провів, читаючи, пишучи вірші, іноді коротку прозу, допомагаючи батькові та часом наймаючись на роботу до інших фермерів, але своїм покликанням юний Сміт вважав саме поезію, тому наступних десять років присвятив написанню віршів та поем. 1911 року він почав листуватися з Джорджем Стерлінґом1, поетом із Сан-Франциско. Стерлінґ надіслав кілька ранніх Смітових поезій своєму другові Амброузові Бірсу, і той відгукнувся про творчість юного поета дуже схвально. У червні 1912 року Стерлінґ запросив Сміта до свого дому у Кармел-бай-зе-Сі, що у штаті Каліфорнія, де юнак гостював цілий місяць. За цей час Стерлінґ дав Смітові чимало цінних уроків і настанов щодо написання поезії та фактично став його літературним учителем і критиком, а ще познайомив із творчістю Шарля Бодлера (у перекладі англійською). Наприкінці того ж літа до Стерлінґа завітав Амброуз Бірс, але Сміт із ним так і не зустрівся, про що згодом дуже шкодував. Бірс був відомий як різкий, однак справедливий критик, який підтримував молодих письменників і свого часу був літературним покровителем Стерлінґа; він, безперечно, посприяв би національному та міжнародному визнанню Сміта. Проте цю можливість було втрачено з Бірсовою смертю, яка, найімовірніше, сталася 1914 року десь на мексиканських теренах.
Відтоді Кларк Ештон Сміт став Стерлінґовим протеже. У 1912 році, коли Смітові було дев’ятнадцять років, Стерлінґ допоміг йому видати першу збірку поезій,
