202ff88f10eee3b25bf1f016f1e62c64 полностью

Решту вечора вони провели в розмовах, починаючи від фільмів Шевановського і закінчуючи короткотривалими інвестиціями Ван Хельсінґа в перегони Гран-прі, а також про його підприємства по всьому світу, серед яких фабрика локшини в Шанхаї, парфумерія в Женеві та лінія лижного спорядження в Парижі.

-- Пошук сенсу, -- сказав Великий режисер, переставши споживати ікру. -- Це правильно?

-- Я ніколи про це так не думав, -- відповів він після нетривалих роздумів. -- Але... ja, я уявляю собі це все, якось так.

-- Ваше знамените ім'я, Ваш сенс. От побачите. -- Відповів він.

З якоїсь причини, Ерік вважав це найкращим, що він коли-небудь чув.

Вечеря майже закінчилася, коли старий джентльмен знову почав кашляти, на цей раз достатньо сильно, щоб привернути увагу офіціанта і метрдотеля. Вони підійшли, щоб висловити, якщо й не щирі співчуття, то з пропозицією викликати швидку допомогу, але Шевановський змахнув на них рукою та відновив контроль над собою. -- Перепрошую, -- каркнув Шевановський до Еріка. -- У мене є невеличкі проблеми зі здоров’ям. Мені скоро виповниться вісімдесят дев'ять років. Мій лікар попереджує мене не пити, та не їсти геть чисто все: а без всього цього життя втрачає сенс. Мої машини! Ви повинні побачити мої машини!

-- Так, сер. Я буду сподіватися на це, -- відповів Ерік.

-- Машини, -- замріяно повторив Шевановський. Згодом, повернувшись до реальності сказав: "Ах! У мене є ідея. Ви можете взяти Мазераті. Я попрошу викликати для мене таксі”.

-- Я не можу, сер! Хоча ... це справді гарний автомобіль.

-- Користуйся ним, доки ти цього хочеш. Насолоджуйся ним, а мене забери в суботу ввечері й поїдемо разом. Дорогою домів я нанесу візит своєму лікарю та візьму у нього пігулки.

-- Ваш лікар, сер? Так пізно?

-- Пігулки, -- сказав Шевановський. -- Я плачу Джерому Коваксу стільки, що можу відвідувати його у будь-який час. Старий чоловік, як я. Офіціант! -- гаркнув він тонким і все ще хрипким голосом. -- Рахунок, будь ласка!

Надворі Ерік сказав, що хотів би зачекати на таксі з Великою людиною, але Шевановський сперся на свою металеву тростину й сказав: "Давайте, беріть машину! Вона створена для таких струнких плейбоїв, як Ви, користуйтеся нею, доки можите. Тут багато клубів, витрачайте свої гроші. Насолоджуйтеся!" І вимовляючи ці слова він злегка штовхнув Еріка кінчиком своєї тростини, при цьому похитнувся й мало не впав, але його підхопив один з паркувальників.

-- Їдьте -- сказав Шевановський. -- Ми побачимося у суботу. Пам'ятайте, це двогодинна поїздка.

Поряд дрижачи від потужності зупинилося Мазераті. Перед тим, як Ерік сів за кермо, він сказав Шевановському: "Зламай ногу" (англ. “Break leg” «Зламати ногу» — поширений англійський вислів, який використовується для побажання комусь удачі перед виступом, особливо в театрі чи музиці.), бо чув, що тут, у Голлівуді, це щасливе побажання. У цю мить Великий чоловік схилився, як худорляве покручене гнучке дерево, обидві руки підтримували його слабке тіло на тростині, і дивився у далечінь вздовж вулиці Ла-Сьєнега, ніби спостерігав за примарами, які рухалися туди-сюди у світі, який колись був.

Ерік вирішив, що може знайти гарний музичний клуб і випити кілька келихів, щоб відсвяткувати подію, бо для такого стрункого плейбоя як він, ще зарано було повертатися в "Голідей Інн".

Він кинув останній погляд на режисера свого майбутнього і від'їхав, з усією тією потужністю під собою.

* * *

Перейдемо до суботньоїго вечора.

-- Розкішна машина -- сказав Ерік, -- але вона скажено п’є бензин і дуже коштовна, ja?

-- О так, -- відповів Шевановський, опустившись на пасажирське сидіння. -- Всі красиві речі коштують дорого, чи не так?

-- Погоджуюся. -- Вони їхали у північному напрямку мізштатною автострадою 15. Бурштинові ліхтарі шосе виблискували на капоті Мазераті. У північному напрямку, по шосе, прямувало багато вантажних машин, а певні навіжені водії, прискорюючись, під'їжджали дуже близько до Мазераті, ніби хотіли взяти участь у перегонах, але Ерік був принциповим за кермом та не піддавався на провокації й не цікавився змаганням на швидкість, яке Бора, безумовно, виграє.

-- Славний вечір, -- сказав Великий чоловік. -- Я у захваті від всього цього, Еріку. Як же я цього чекав!