But with all her stats and perception skills, it took her mere minutes to get used to the changes. Even switching the skills off and then on again wasn’t as confusing after a few attempts.
Але з усією її статистикою та навичками сприйняття, їй знадобилися лічені хвилини, щоб звикнути до змін. Навіть вимкнення, а потім знову ввімкнення навичок не було таким заплутаним після кількох спроб.
She slowly breathed in and out while standing in front of the window. Then, turning away from it, Ilea activated her increasingly familiar spells and clenched her fists.
Вона повільно вдихала і видихала, стоячи перед вікном. Потім, відвернувшись від нього, Ілея активувала свої все більш знайомі заклинання і стиснула кулаки.
Time to see what this power can do… First, secret passages.
Час побачити, на що здатна ця сила... По-перше, таємні ходи.
Ilea walked up to the bookshelf she deemed weird and examined it.
Ілея підійшла до книжкової полиці, яку вважала дивною, і оглянула її.
SIXTY-EIGHT
ШІСТДЕСЯТ ВІСІМ
Books and Nobles
Книги і вельможі
Ilea touched the bookshelf and found that she could take out the books as normal. Most of them were piled on the ground, where she put them carefully in a stack. Some that interested her joined her storage, which still had a substantial amount of free space.
Ілея доторкнулася до книжкової полиці і побачила, що може вийняти книги, як зазвичай. Більшість з них були складені на землю, де вона акуратно складала їх в штабель. Дехто, хто її зацікавив, приєднався до її сховища, в якому все ще залишалося значне вільне місце.
“Natural Wonders of the Plains…” She flipped through it and found some very impressive-looking paintings. The absence of the internet and the perfectly shot high-resolution pictures made her really want to visit some of the depicted places. “The hot springs of Baz Ager… Why not? I can fly, after all.”
«Природні чудеса рівнин...» Вона погортала його і знайшла кілька дуже вражаючих картин. Відсутність інтернету і ідеально зняті знімки з високою роздільною здатністю викликали у неї дуже бажання відвідати деякі з зображених місць. "Гарячі джерела Баз-Агера... Чому ні? Зрештою, я вмію літати».
She chuckled a little as her wings sprouted and absentmindedly touched her arms. Then she sighed and made the book vanish.
Вона трохи посміхнулася, коли її крила проросли, і розсіяно торкнулася її рук. Потім вона зітхнула і змусила книгу зникнути.
“What am I doing…?” she said out loud, and she punched her hand through the now empty shelf in the wall. There was no mechanism there, and she could see nothing behind the wall with her sphere. Her arm had passed through the wood easily.
«Що я роблю...?» — сказала вона вголос і пробила рукою порожню полицю в стіні. Там не було ніякого механізму, і вона нічого не бачила за стіною зі своєю сферою. Її рука легко пройшла крізь ліс.
“Runes, hmm?” she murmured as she looked at the pieces of wood in her hand. Three kicks brought down the rest of the bookshelf, and Ilea found that she could see a pathway now with her sphere. It was a small pathway, and it led into a single room.
«Руни, гм?» — пробурмотіла вона, дивлячись на шматки дерева в руці. Три удари ногами обрушили решту книжкової полиці, і Ілея побачила, що тепер бачить стежку зі своєю сферою. Це була маленька стежка, яка вела в одну кімнату.
“Huh, there are people in there… Hey!” she shouted and blinked right next to them.
— Ага, там є люди... Гей!» — кричала вона і кліпала очима прямо біля них.
A sword clad in purple flame sliced toward her. She moved her head slightly to dodge the diagonal swing and caught the arm that held the sword before using her other arm to slam into the attacker’s elbow. Bone broke, and a woman screamed.
Меч, одягнений у пурпурове полум'я, полетів до неї. Вона злегка поворухнула головою, щоб ухилитися від діагонального замаху, і схопила руку, яка тримала меч, перш ніж іншою рукою вдарити по ліктю нападника. Кістка зламалася, і жінка закричала.
“Calm down, guys! I’m human,” she said, letting the woman’s arm go. The sword fell from her limp arm, but she caught it with her other one and held it out against Ilea, a purple glow in her eyes.
— Заспокойтеся, хлопці! Я людина, — сказала вона, відпускаючи руку жінки. Меч випав з її млявої руки, але вона схопила його другою і простягла до Ілеї, в її очах з'явилося фіолетове сяйво.
“How did you find us? Who are you?” the woman said, changing her stance to favor her non-injured side.
"Як ви нас знайшли? Хто ти така?» — сказала жінка, змінивши свою позицію на користь неушкодженої сторони.
Ilea looked around and saw about seven occupants, all below level 50, except for the woman before her. She was level 167, and Ilea had seen her before. They all looked sallow and sunken-eyed. They were the gaunt faces of those who hadn’t eaten properly in days, perhaps weeks.
