Швидко перейшовши в медитацію, вона повільно підійшла до збитого селезня. За останні пару місяців вона помітила, що може використовувати Ідентифікацію, щоб побачити рівень будь-якого звіра, який на дванадцять рівнів вищий за її власний. Коли вона вирівняла Identify, ліміт збільшився до чотирнадцяти рівнів вище її власного. Це означало, що через деякий час вона могла побачити більшість рівнів селезнів, а деякі були навіть нижчими за її власний. Хоча вони сильно відрізнялися, що, ймовірно, було результатом їхньої територіальної поведінки.
Reaching the drake, she started to remove its scales. This is much harder than any others so far.
Дійшовши до селезня, вона почала знімати з нього луску. Це набагато складніше, ніж будь-які інші.
Finally penetrating the closely connected scales, she removed one.
Нарешті, проникнувши в тісно з'єднані лусочки, вона видалила одну.
[Charred Drake Scale – High Quality]
[Обвуглена шкала Дрейка – висока якість]
Nice! So far, they’ve all just been ‘Drake Scales’.
Гарний! Поки що всі вони були просто «лускою Дрейка».
She kept removing scales for the better part of two hours, enjoying the heat from the suns in the clearing. Even though the height of summer had passed two months ago, it was still rather hot. At least she thought of it that way. The climate and seasons could be different here than they were on Earth, after all.
Більшу частину двох годин вона знімала луску, насолоджуючись сонячним теплом на галявині. Незважаючи на те, що два місяці тому минув розпал літа, все ще було досить спекотно. Принаймні вона так про це думала. Зрештою, клімат і пори року тут можуть бути іншими, ніж на Землі.
“Now, how the fuck am I going to move them? I don’t have my backpack here, and I’m like two hours away from the temple, even at full speed.” Looking down at the pile of scales, she sighed. “I really want them though…”
"Якого біса я збираюся їх переміщати? У мене тут немає рюкзака, і я перебуваю за дві години їзди від храму, навіть на повній швидкості". Подивившись на купу луски, вона зітхнула. «Я дуже хочу їх...»
Filling any pockets in her burnt clothing and her cloak, she managed to gather around a third of them.
Заповнивши всі кишені у своєму спаленому одязі та плащі, вона встигла зібрати близько третини з них.
Guess I’ll have to come back tomorrow.
Гадаю, мені доведеться повернутися завтра.
Seeing as it was already late in the afternoon, she made her decision. Don’t want anyone taking them… even though I haven’t met a soul around here so far.
Побачивши, що вже пізно ввечері, вона прийняла своє рішення. Не хочу, щоб їх хтось брав... хоча я досі не зустрів тут жодної душі.
Leaving the clearing, she used her hands to dig a hole in the soft earth and put the remaining scales in there, then covered them again so that they rested below half a meter of dirt. Scratching a nearby tree with a nail, Ilea marked the spot.
Вийшовши з галявини, вона руками викопала ямку в м'якій землі і поклала туди луску, що залишилася, потім знову засипала їх так, щоб вони спочивали нижче півметра землі. Подряпавши цвяхом сусіднє дерево, Ілея позначила це місце.
Time to go home then. Speeding up, she ran through the forest toward the slope with the temple. On the way, she also scared off some wolves. They seemed to have retaken a big part of the forest after the drake population had suddenly plummeted for some weird reason.
Тоді час повертатися додому. Прискорившись, вона побігла через ліс до схилу з храмом. По дорозі вона також відлякувала деяких вовків. Здавалося, що вони відвоювали значну частину лісу після того, як популяція селезнів раптово різко скоротилася з якоїсь дивної причини.
Stopping sometimes to grab any Cinderberries in her path, she reached the temple around two and a half hours later. Grabbing some grass from the chamber, she sat on the roof of the temple and enjoyed the sunset.
Іноді зупиняючись, щоб схопити Попелюшку на своєму шляху, вона дійшла до храму приблизно через дві з половиною години. Схопивши траву з кімнати, вона сіла на дах храму і насолоджувалася заходом сонця.
Eating berries and Bluemoon Grass had become the norm again after her supplies from the city had run out a month ago. That and meat from whatever animals she managed to hunt. Cinderberries still taste great… I love them. The damage she sustained from them was now reduced greatly by her high poison resistance. She didn’t even have to use her Reconstruction spell anymore while eating them. The other fruits, nuts, and berries she found didn’t come close to the strange spicy taste, though some were rather nice. It had taken a while for Ilea to get used to the sometimes sour or bland tastes compared to the cross-bred and optimized fruit she’d had back on Earth. At least the stuff here was free.
