— Ну гаразд,— повільно промовив Сатчвелл.— Не знаю, що я там можу розповісти, але я голодний. Дозволь пригостити тебе обідом.
— Це буде чудово, але дозвольте мені пригостити вас,— усміхнулася Робін.— Це ж ви мені робите послугу.
Сатчвелл попрощався з кураторкою галереї, потиснувши її долоні обома руками й пообіцявши зазирнути серед тижня. Він навіть сердечно попрощався з незадоволеною авторкою «Лонг-Ітчингтона», яка сердито зиркнула йому в спину.
— Провінційні галереї,— пирхнув Сатчвелл, коли вони з Робін вийшли з Королівських мінеральних ванн.— Але ж дивний вигляд мають мої штуки поруч з листівками тої старої ворони, га? І щось таки є в тому, щоб виставлятися в рідному містечку. Я тут не був, прости Господи, років п’ятдесят. Машину маєш? Добре. Виїдемо звідси й одразу до Ворика. Тут недалеко.
Поки йшли до «лендровера», Сатчвелл балакав без упину.
— Ніколи я не любив Роял-Лемінгтон-Спа...— Маючи лише одне око, він мусив перебільшено крутити головою, роззираючись.— Для таких, як я, тут надто благопристойно...
Робін дізналася, що в курортному містечку Сатчвелл жив до шістьох років, а тоді разом з матір’ю-одиначкою переїхав до Ворика. Він мав молодшу сестру-зведенючку від материного другого шлюбу, в якої зупинився, і вирішив, поки в Англії, прооперувати катаракту.
— Як підданий Британії, маю право. То коли мене попросили,— провадив він, широким жестом вказав на Королівські мінеральні ванни,— виставити в них картини, я подумав: а чого ні? Привіз із собою кілька.
— Вони чудові,— нещиро сказала Робін.— А у вас тільки одна сестра?
Вона просто хотіла підтримати розмову, але краєм ока побачила, як Сатчвелл розвернувся до неї здоровим оком.
— Ні,— за хвильку відповів він.— Була... мав колись старшу сестру, але вона померла, як ми були ше малі.
— О, співчуваю,— промовила Робін.
— Таке,— відповів Сатчвелл.— Вона мала серйозну інвалідність. Корчі й усе таке. Була старша, я погано її пам’ятаю. Маму, звісно, воно тяжко вразило.
— Можу уявити,— сказала Робін.
Вони дійшли до «лендровера». Робін, яка вже подумки прорахувала ризики на той раз, якщо Сатчвелл виявиться небезпечним, дійшла висновку, що буде в безпеці за білого дня й за кермом. Вона відімкнула двері й сіла на водійське місце, а Сатчвелл з другої спроби заліз на пасажирське.
— То ми оце переїхали звідси до Ворика, як Бланш померла,— сказав він, пристібаючи пасок.— Я і мама. Не скажу, шо Ворик сильно кращий, але принаймні
Оскільки Сатчвелл народився і виріс у Мідлендзі — центральному регіоні Англії,— Робін вирішила, що лондонська говірка кокні — то в нього набуте, і давно. Кокнійська вимова то нагадувала про себе, то зникала, перемішуючись із дещо чужинними інтонаціями після стількох років у Греції.
— А це місце... вікторіанці його добряче спаплюжили,— заявив Сатчвелл, а коли Робін виїхала зі стоянки, і додав, глянувши на поросле мохом кам’яне обличчя королеви Вікторії,— о, диви, ондо вона, стара корова.
Він засміявся і додав, коли їхали повз ратушу:
— І там усе спотворили... Я таки маю дещо спільне з Кроулі: обоє тут народилися, і обом воно було ненависне.
Робін подумала, що недочула.
— Маєте дещо спільне з...
— Алістером Кроулі.
— Кроулі? — перепитала вона, вивертаючи на Променад.— Ви про окультиста?
— Атож. Він тут народився,— відповів Сатчвелл.— У буклетах для туристів вони про це не пишуть, соромляться... Отут ліворуч. А тоді прямо, скоро буде.
За кілька хвилин Сатчвелл скерував її до Кларендон-скверу, де високі білі блочні будинки, хоч і поділені нині на квартири, пишалися залишками давнішої величі.
— Отут він народився,— задоволено повідомив Сатчвелл, показуючи на будинок номер тридцять.— Ні дошки не повісили, нічого. Не люблять про нього згадувати добрі люди з Лемінгтон-Спа. Я замолоду був захоплювався Кроулі,— додав Сатчвелл, а Робін кинула погляд на великі квадратні вікна.— Ти знала, що малий Кроулі замучив до смерті кицьку, бо хотів знати, чи має вона дев’ять життів?
— Не знала,— відповіла Робін, розвертаючи машину.
— Мабуть, це отут і було,— провадив Сатчвелл з нездоровим задоволенням.
«Так само в АК. Так само в АК». Робін спіткало нове прозріння. Талбот шукав паралелі в гороскопах Сатчвелла і Кроулі — само-проголошеного Звіра, Бафомета, найпорочнішого чоловіка на Заході. «Зв’язок з РАС»: ну звісно, йдеться про Роял-Лемінгтон-Спа.
