— Корморане,— покликала Робін з ноткою невідкладності в голосі.
Страйк звів очі.
— Зріст переплутаний.
— Що?
— У перших свідченнях, які Рубі дала Талботові,— мовила Робін,— вона каже: «Я побачила їх біля таксофону: дві жінки вовтузилися, наче боролися. Вища, в дощовику, спиралася на нижчу, яка була в поліетиленовому непромокальному капелюсі. Мені здалося, що це дві жінки, хоча облич я не бачила. Мені здалося, наче одна з них намагалася змусити другу рухатися швидше».
— Правильно,— злегка нахмурився Страйк.
— І саме це Талбот записав у своїх нотатках з гороскопами,— мовила Робін.— Та якщо ті жінки були Флюрі, все мало бути зовсім не так. Де фото?
— Коробка номер один,— відповів Страйк, підсовуючи її до Робін здоровою ногою.
Робін зігнулася під столом і почала ритися у ксероксах, поки не знайшла стосик газетних вирізок, які показував їй Страйк багато місяців тому, в «Трьох королях».
— Ось,— сказала Робін.— Дивися. Ось!
На старій світлині було двоє жінок, які заявили, що це вони — ті жінки, яких бачила Рубі: одна — вища і кремезніша, з радісним лицем, а друга — її літня мати, дрібна й сутула.
— Усе має бути навпаки,— повторила Робін.— Якби Фіона Флюрі зіперлася на свою матір, то просто розплющила б її...— Робін пробігла очима кілька рядків під світлиною.— Корморане, нічого не збігається. Фіона каже, що це вона була в непромокальному капелюсі, а Рубі каже, що в непромокальному капелюсі була нижча жінка.
— Рубі говорила дуже туманно,— мовив Страйк, але Робін бачила, що він зацікавився й потягнувся по аркуш.— Вона могла переплутати...
— Талбот ніколи не вважав, що Рубі бачила саме Флюрі, й ось чому! — вигукнула Робін.— Зріст має бути навпаки. Рубі бачила, що хитається вища жінка, а не нижча...
— То чому ж вона не сказала Лосонові, що Флюрі не можуть бути тими, кого вона бачила?
— А чому вона нікому не сказала, що бачила Тео? Може, тому, що Талбот заплутав її, намагаючись підігнати її свідчення під свої теорії? Тому, що вона втратила певність і вже не знала, що вона бачила насправді? Падав дощ, вона заблукала, панікувала... заки справа дійшла до Лосона, може, вона готова була погодитися, що бачила Флюрі, аби тільки їй дали спокій?
— Вірогідно,— визнав Страйк.
— Яка на зріст була Марго?
— Метр сімдесят п’ять,— відповів Страйк.
— А Крід? — запитала Робін.
— Метр сімдесят.
— О Господи,— тихо зронила Робін.
Ще на п’ять хвилин запала тиша: Страйк поринув у роздуми, а Робін перечитувала свідчення, розкладені перед нею.
— Будки,— нарешті заговорив Страйк.— Ці бісові телефонні будки...
— А що з ними не так?
— Талбот хотів, щоб Рубі бачила двох жінок біля двох таксофонів на Клеркенвелл-Ґріні, правильно? Щоб він міг прив’язати їх до фургона, який їхав по Ейлзбері-стріт і за кермом якого, як припускалося, сидів Крід.
— Правильно,— сказала Робін.
— Але потому як обізвалися Флюрі, Талбот підштовхнув Рубі погодитися, що вона бачила, як дві жінки вовтузяться біля першого таксофону, в кінці Албемарл-вею.
— Але вона не хотіла змінювати свідчення,— сказала Робін,— бо бачила там Тео.
— Саме так,— мовив Страйк,— але це безглуздо.
— Вона їздить колами під дощем, правильно, шукаючи будинок, який ніяк не може знайти, правильно?
— Так...
— Ну, те, що на одному з кіл Рубі бачила, як Тео сіла у фургон біля таксофону, зовсім не означає, що вона не могла бачити двох жінок у тому самому місці на другому чи третьому колі. Нам відомо, що вона погано орієнтувалася на місцевості, не знала того району й не могла визначити правильний напрямок,— її донька чітко вказала на це. Але в неї була чіпка зорова пам’ять, вона з тих, хто помічає і одяг, і зачіску...
Страйк знову опустив погляд на стіл і вдруге взяв чек Айрін Гіксон, щоб роздивитися. А потім так нагло, аж Робін підскочила, Страйк випустив чек і підвівся, зчепивши долоні в замок за головою.
— Чорт,— вилаявся він.— Чорт! Ніколи не довіряй телефонним дзвінкам, якщо не перевірив джерела.
— Про який телефонний дзвінок ідеться? — нервово поцікавилася Робін, намагаючись пригадати всі дзвінки, які отримувала під час роботи над цією справою.
— Чорт забирай,— зронив Страйк, виходячи з кабінету в приймальню й повертаючись, досі тримаючи руки в замку за головою: він явно відчував потребу прогулятися, як і Робін відчула потребу прогулятися, довідавшись, що Страйк, можливо, отримає змогу допитати Кріда.— Як тільки я міг цього не бачити?!
— Корморане, що...
— Навіщо Марго зберігала порожню коробку від шоколадних цукерок? — запитав Страйк.
— Не знаю,— озвалася Робін, зовсім заплутавшись.
— А знаєш що? — повільно промовив Страйк.— Думаю, я це знаю.
