І вона відключилася. Страйк на мить завагався, перш ніж дзвонити Браянові Такеру: легше було б це зробити з пінтою в руці, але ж йому ще треба їхати назад у Лондон, а якщо його затримають за кермування в нетверезому стані напередодні арешту вбивці Марго Бамборо, це все ускладнить, тож він не хотів ризикувати. Натомість він закурив ще одну цигарку та приготувався розповісти згорьованому батькові, що після сорока двох років чекання він, вірогідно, незабаром отримає змогу поховати доньку.
Ранок був теплий, як улітку, але листя на платанах біля таксофону на початку Албемарл-вею вже почало жовтіти. Блакитне небо, все в білих латках, то віддавало, то забирало тепло, коли сонце то виринало з-за хмар, то ховалося за ними, і Робін почала тремтіти попри светр, який одягнула під плащ, бо вітер гуляв на Албемарл-веї — коротенькій вуличці, де неперервний ряд високих будинків створював вічну тінь.
Вона стояла біля телефонної будки, де й убивця Марго Бамборо майже сорок років тому, почуваючись — підозрювала Робін — приблизно так само. Мабуть, був і страх, і нервовість, і сумніви, що план спрацює, і жах від можливих наслідків невдачі. Але це відчуття подібності не пом’якшило ставлення Робін до вбивці. Дивлячись через дорогу на старовинну арку Брами Святого Івана, Робін уявляла, як одного дощового вечора, сорок років тому, під нею йшла Марго Бамборо — чи радше пленталася, відчуваючи дивне запаморочення й не розуміючи чому... чи розуміючи? Можливо. Марго була розумна, тому й мала померти...
На Клеркенвелл-роуд було завізно від машин і пішоходів. Робін почувалася цілковито відокремленою від них. Ніхто, проминаючи її, і гадки не мав, що вона зараз спробує зробити. Якими дивними їм видалися б її плани на ранок, якими зловісними... у Робін по спині побіг струмочок холодного поту...
«Думай про щось інакше».
Сьогодні вранці в «Метро» надрукували світлину Шарлотти Росс: вона в темних окулярах і довгому темному пальті йде вулицею в Мейфері разом із сестрою Амелією. Поряд не було ані Шарлоттиного чоловіка, ані близнюків, і коротенький беззмістовний текст під фото не повідомив Робін нічого цікавого.
«Думай про щось інакше»,— звеліла собі Робін і почала шукати іншу тему, на яку перемкнути увагу.
Сьогодні двадцяте вересня. Народжена сьогодні людина — Діва за знаком зодіаку. Цікаво, подумала Робін, скільки мине часу, перш ніж вона припинить подумки прив’язувати дати до знаків зодіаку? Вона подумала про Метью: його з усіх її знайомих, народжених під сузір’ям Діви, вона знала найкраще. Люди цього знаку вважаються розумними, організованими й нервовими. Метью, понад сумнів, і організований, і розумний у книжному сенсі... їй пригадалося, як Уна Кеннеді сказала: «Насправді мені іноді здається: що розумніша людина в книжних питаннях, то дурніша в статевих»,— і Робін стало цікаво, чи радіє він зараз вагітності — як він сказав, випадковій...
«Думай про щось інакше».
Вона зиркнула на годинник. Де ж Барклей? Як по правді, Робін приїхала дуже рано, тож офіційно Барклей ще не запізнюється, але їй не подобалося стояти тут самотою, намагаючись не думати про те, що вони зараз збираються зробити.
