— У Камдені,— відповів Страйк і показав нову сторінку зі звичним друкованим текстом свідчень.— Ось, дивися, про це є в записах Лосона. Не так уже й далеко від Клеркенвеллу. Лосонові Сатчвелл пояснив, що вони з Марго не бачилися вісім років, випадково здибалися на вулиці й домовилися зустрітися і поговорити. Він нічого особливо не приховував від Лосона, можливо, знаючи, що Уна чи Рой уже розповіли поліції про це. Він навіть сказав, що хотів поновити стосунки з Марго, що схоже на перебір,— він аж надто старався показати, що приховувати йому нічого. Сатчвелл розповів, що замолоду в них з Марго кілька років тривав буремний роман, але врешті-решт Марго зустріла Роя і розірвала стосунки. Алібі Сатчвелла підтвердилося. Він розповів Лосонові, що сам-один малював у студії в Камдені, але о п’ятій годині дзвонив звідти. Стаціонарні телефони — це не сучасні мобілки, там важче щось підробити. Також о шостій тридцять Сатчвелл вечеряв у місцевій кав’ярні, де його добре знали, і свідки погодилися, що справді його бачили. Тоді він пішов додому перевдягнутися і приблизно о восьмій мав зустріч з друзями в барі. Всі, з ким Сатчвелл, за його словами, був, це підтвердили, тож Лосон вирішив, що й Сатчвелл чистий.

Страйк прибрав свідчення Сатчвелла зі значно меншого тепер стосу паперів.

— Тож нам лишається третій і, як на мене, найцікавіший підозрюваний, якщо не рахувати Денніса Кріда. Ось: Стів Датвейт.

Якщо Роя Фіппса лінивий режисер узяв би грати роль чутливого поета, а Пол Сатчвелл досконало втілював образ рок-зірки сімдесятих, то Стів Датвейт ідеально підійшов би на роль крутого пацана, дотепного й нахабного, такого собі хлопа з народу. Він мав блискучі темні очі й заразливу усмішку і носив зачіску малет; Робін згадалися молодики з обкладинки старої платівки «Бей-Сіті Роллерз», яку її мама досі обожнювала, чим дуже веселила своїх дітей. В одній руці Датвейт тримав кухоль пива, а другою обіймав за плечі чоловіка, чиє обличчя з фотографії вирізали, проте костюм на ньому був такий самий дешевий, пом’ятий і лискучий, як у Датвейта. Датвейт розпустив широку яскраву краватку й розстебнув комір, демонструючи ланцюжок на шиї.

Торгівця-ловеласа розшукують через зниклу лікарку

Поліція розшукує продавця вікон Стіва Датвейта, який зник після стандартного допиту у справі зниклої Марго Бамборо, лікарки двадцяти дев’ятьох років.

Двадцятивосьмирічний Датвейт покинув роботу та квартиру на Персиваль-стріт у Клеркенвеллі, не лишивши нової адреси.

Датвейт — колишній пацієнт зниклої лікарки, чиї часті візити до симпатичної білявої терапевтки викликали в персоналу клініки підозру. Друзі комівояжера кажуть, що Датвейт мав «добре підвішений язик», і не думають, що він мав якісь серйозні проблеми зі здоров'ям. Вважають, що Датвейт надсилав доктору Бамборо подарунки.

Датвейт зростав у прийомних родинах. Він не виходить на зв’язок з друзями з сьомого лютого. Повідомляють, що після зникнення Датвейта поліція обшукала його помешкання.

Трагічний роман

«Він тут чимало накоїв, чимало збурив,— каже колега з віконної компанії, який зволів лишитися неназваним.— Справжній паливода. Мав роман з чужою дружиною. І та врешті-решт наковталася пігулок, і діти лишилися без матері. По правді, ніхто тут не сумує від того, що Датвейт зник. Ми тільки зраділи. В голові одна пиятика й дівки, а працювати не хотів».

«Ласа здобич»

На питання про стосунки Датвейта зі зниклою лікаркою колега відповів таке:

«Стів тільки дівчатами й цікавиться. Знаючи його, лікарку він мав би за ласу здобич».

Перейти на страницу:

Похожие книги