Канадець не думав про себе. Він знав, що формування колонії займе півгодини, а то й більше. За цей час він сподівався попередити Тимура, Ріно чи Тіану. Будь-кого. А потім прострелить собі голову, не дозволивши психоістоті зробити з нього зомбі.
На жаль, Кацуро Такеда розумів це не гірше за Доернберга. І прийшов він сюди не для того, щоб виплеснути чорної рідини на лице колишньому колезі. Японець штовхнув канадця на підлогу.
— Не треба! — скрикнув Ральф.
Страх скував тіло — чоловік не мав сил пручатися. Кацуро насів згори, притиснувши Доернберга до помосту. Затим його руки витягнулись, готові зімкнулися круг шиї вченого. Щоправда, до цього так і не дійшло. Ральф зойкнув, посірів і обм’як. Груди опали і більше не надималися.
У старого не витримало серце…
Тимур, як і Ральф, довго не міг заснути. Він крутився, терзаючи себе малоприємними роздумами. Для чого Ріно дав йому пістолет та ще й наказав
Проте найгіршим здавалося те, що вони борються з чимось нематеріальним, з якоюсь безтілесною примарою, котра вилізла з підсвідомості ботів. Це доводило до сказу. Це все одно, що рубати повітря чи стріляти з гармат по дощу. Кілька разів Тимур схоплювався і вмикав світло — всі лампи, які мав у кімнаті, — настільки сильним було відчуття, що за ним спостерігає хтось невидимий. Йому було дійсно страшно. Ще страшніше ніж тоді, коли вони підіймались у гори за Пурітамою. І старенька «Беретта», обережно вкладена між матрацом та подушкою, ніяк не заспокоювала.
Коли годинник показав чверть на одинадцяту, Тимур нарешті заспокоївся і почав засинати. Знаходячись у проміжному стані, коли незрозуміло, де починається сновидіння, а де закінчуються усвідомлені думки, українець згадав, як
Якась деталь вислизнула. Тоді він не запам’ятав її, не надав значення. І ось зараз, уже поринаючи у сон, Тимур, сам не знаючи чому, ухопився за неї, побачивши все, мов наяву…
Несподівано картинка змінилась.
