Джеймі насправді не здогадувався, що відбувалося в Атакамі протягом серпня 2009-го. Він уявлення не мав про те, ким є дванадцятирічні хлопчаки, яких вважав ангелами. Тим більше карлик не знав, що пізнього вечора 31 серпня 2009-го чотири американські винищувачі-невидимки «F-22 Raptor» та один стелс-бомбардувальник «B-2 Spirit» ущент розгатили пустельну лабораторію, у надрах якої протягом п’ятнадцяти років група блискучих учених вирощувала генетично модифікованих і нашпигованих наноагентами істот, що мали би стати ідеальними солдатами, а в підсумку перетворились на неконтрольованих ботів. Так уже збіглося, що один із «Raptor’ів», ховаючись від радарів чилійської ППО, мчав над пустелею на висоті тридцяти метрів, вилетів до океану точно в той час і точно в тому місці, де бідолашний Макака вирішив з’ясовувати стосунки з Господом. Джеймі вискочив із церковки й у нічному небі над своєю головою побачив дві яскраво-червоні плями — полум’я, що виривалося із сопел реактивних двигунів «Pratt & Whitney F119-PW-100», — які коротун із переляку сприйняв за розгнівані очі Господа. Побачене приголомшило й ошелешило колишнього мафіозі. Джеймі урочисто пообіцяв присвятити своє життя служінню Господу, а наступного дня поїхав до Сантьяго-де-Чилі, де добровільно здався поліції, зізнавшись в усіх злочинах.
Макака напрочуд детально змалював схеми постачання наркотиків до Антофагасти та Сантьяго-де-Чилі, через що досудове слідство тривало недовго. Суд над Джеймі, повне ім’я якого — Джеймі Бруно Рікаурто Камподóніко, розпочали на початку жовтня, а остаточний вирок проголосили 28 жовтня 2009-го. Суддя засудив Джеймі до дванадцяти років позбавлення волі. Макаку відправили відбувати покарання до тюрми «Сан-Мігель». Зважаючи на те, що Джеймі активно співпрацював зі слідством (завдяки його інформації чилійські поліцейські впродовж осені 2009-го заарештували не менше ніж двадцять наркодилерів і кур’єрів), за два тижні після ув’язнення термін покарання скоротили до восьми років із правом клопотання про дострокове звільнення через чотири.
У тюрмі Джеймі взявся виконувати обіцяне. Він робив усе, що наказували, ніколи не сперечався з наглядачами, дотримувався розпорядку та справно молився. До грудня 2010-го Макаку утримували у в’язниці «Сан-Мігель», розташованій на півдні Сантьяго. Умови були паскудними, як, власне, і в інших тюрмах Південної Америки. «Сан-Мігель» розсипався та зогнивав від старості, камери були затхлими, брудними та переповненими. Наприкінці 2009-го у чилійських тюрмах, розрахованих на утримання тридцяти трьох тисяч ув’язнених, перебували п’ятдесят тисяч злочинців. Годували вкрай погано. Їжа була не просто бридкою, її було мало, тому процвітав чорний ринок продуктів харчування, на якому в’язні, що мали гроші, купували харчі, щоб не охляти з голоду. Кожного тижня спалахували бійки між ворогуючими бандами, в яких обов’язково когось убивали. Джеймі також перепадало: п’ять чи шість разів його побили, двічі зґвалтували, один раз примусили привселюдно їсти собаче лайно та витіснили до найгіршої камери в «Сан-Мігелі». Залишається лише дивуватись, як у таких обставинах Джеймі Бруно Рікаурто Камподóніко не зрікся своєї обіцянки та не втратив віри в Господа.
8 грудня 2010 року в тюрмі «Сан-Мігель» сталася пожежа, у результаті якої згорів живцем вісімдесят один ув’язнений і ще дев’ятнадцять отримали різних ступенів опіки. Офіційною причиною пожежі влада назвала сутичку між бандами, хоча насправді (Макака чудово це знав) пожежа була наслідком бунту в’язнів проти нестерпних умов утримання. Злочинці попідпалювали власні матраци, але не змогли впоратися з вогнем, і полум’я швидко поширилося будівлею.
Пожежа в столичній тюрмі «Сан-Мігель» стала найбільшою в історії чилійських тюрем і, відповідно, достатньо резонансною. Начальник чилійської поліції згодом зізнався журналістам, що тієї ночі за майже двома тисячами в’язнів наглядало всього п’ять охоронців. Президент Чилі Себастьян Піньєра попросив вибачення в родичів загиблих, визнав умови утримання в’язнів ганебними та жорстокими й обіцяв реформувати всю кримінально-виконавчу систему. Джеймі Макака, почувши слова президента, написав на ім’я начальника «Сан-Мігеля» прохання про переведення його до іншої в’язниці. Оскільки впродовж року Макака залишався єдиним взірцевим в’язнем у «Сан-Мігелі», його прохання задовольнили.
