Ельфв навколо було небагато. Бернар пояснив, що бльшсть з них зараз вдпочива.
-А ось увечер тут гаряче, - паладин чомусь пдморгнув нам, явно на щось натякаючи.
Ми ще з пвгодини вештались цим кварталом, поки Бернар не вказав на одну з будвель:
-Нам сюди.
Ми з Першосвтом зупинилися та втупилися один в одного. В наших очах легко читалось питання: "А куди, бодай тебе Нхаз, Бернар нас затягнув"?
Паладин мж тим пднявся сходами та зупинився бля величезних оббитих бронзою дверей. Ми ще раз озирнувся рушили слдом.
Стулки на диво вдчинились дуже легко, буцмто були невагом. Ми побачили довжелезну розкшну залу, де неметушливо ходило десятка зо два рзношерстих ельфв. Вони навть не звернули на нас уваги, продовжуючи займатися власними справами.
-Чекай! - схопив я Бернар пд лкоть. - Де ми?
-Це ельфйська мся... Не бйся, тебе сюди запросили.
Я оторопв. А як же прогулянка мстом? Як знайомство з кварталом? Це ж треба так попастися! Водили, як бичка, а потм затягнули в стйло... Тобто - в мсю! Вже й не вдвертишся.
Бернар смливо рушив вглиб зали до високого статного ельфа в довгому крислатому капелюс. Бля нього крутилися дво озброних вартових, як кидали в наш з Першосвтом бк насуплен погляди. Паладин перекинувся парою фраз з незнайомцем потм вся ця делегаця рушила до нас.
-Пане д Ардер, - голосно начав Бернар, звертаючись до ельфа, ледь вони наблизились, - дозвольте представити вам Бора Головорза.
Титул рзонув по слуху. Я ледь не крякнув вд несподванки. А Першосвт збентежено затупцювався на мсц, наче йому приспчило подзюрити.
-А це, - продовжував Бернар, звертаючись уже до мене, - глава нашо ельфйсько мс в Новоград - ясновельможний П'р д Ардер.
-Доброго дня! - голос П'ра був якимось нуднувато-солодким, наче свжий мед. Вн поважно кивнув головою спробував натягнути на обличчя посмшку.
-Доброго дня! - вторив я, намагаючись пригадати, що треба робити в присутност поважно особи. Кланятися, чи також кивати головою. Вибрав останн. Сам розхвилювався, вд чого ледь не почав закатися: - Я-я-як я розумю... е-е-е... це ви шукали зустрч з мною, посилаючи свох людей в трактир "Красний птух"?
-Так, ми хотли повдомити вам, Боре, що пан Аманда вдбула на Тнебру. Вона просила передати, що ви поки залишатесь в столиц... та повинн всляко сприяти нашй мс.
-Повинен? - про всяк випадок перепитав я. Згодний, тон вибрав грубуватий.
П'р д Ардер пропустив цю шпильку повз вуха та все тим же слащавим голосом спитав:
-Мен частково вдом ваш пригоди на тому дивному остров... Не зрозумла тльки особистсть Безменного. Вн же ельф? Так?
-Хба Бернар не розповдав? - нарешт я опанував себе та, поклавши руку на ефес фальшону, задер пдборддя.
Вартов посунулися вперед, але глава мс подав м сигнал йти геть, а сам доброзичливо посмхнувся.
-А не бажате, друз, трохи перепочити? - запитав вн. - Заодно ми б з вами поговорили... про те та про се... Як?
-Давайте спробумо, - мене явно до чогось змушували. Поки я ще не зрозумв гри ельфв, але прийдеться деякий час слдувати хнм правилам.
ми вс разом рушили в кнець зали. Пднялись сходами на другий поверх, там потопали широченьким коридором, поки не потрапили в напвтемне невеличке примщення. П'р д Ардер увйшов першим, плеснув у долон й високо пд стелею спалахнули кул повтряних лхтарв. Кмнату залило жовтуватим свтлом, вд чого вдразу здалося, наче зовн глибокий вечр.
Голова мс запропонував нам всм приссти на пухкеньк подушки, ледь ми те зробили, як незабаром в кмнату "впливли" ельфйськ двчата, як занесли кожному з нас невеличк столики, та розставили на них частування.
-Я вже говорив з Амандою д Дазр, з Данелем д Плю, - заговорив П'р, як тльки двчата вишли геть та зачинили стулки дверей. - Та Бернар розповв свою сторю... Але в результат лише стало бльше питань, нж вдповдей.
-На жаль, я мало чого можу додати, а тим паче прояснити. Скажу лише одне: т пригоди, якщо х так можна назвати, були схож на стрмкий потк... ми вс в ньому опинилися маленькими глочками, яких несло бозна куди.
-Як ви поетично це описали! - стримано посмхнувся голова мс. Здаться, вн очкував вд мене нших фраз.
Бернар, який сидв навпроти, витягнув люльку почав набивати ароматним тютюном. Його приклад тут же наслдував П'р д Ардер.
Ми ж з Першосвтом лише переглядались один з одним та очкували на продовження. Н я, н вн навть не торкнулися запропонованих частувань, аби не продемонструвати свою нечемнсть.
Стулки дверей знову розчинились вельми гарна ельфйка увйшла всередину та принесла тонку запалену паличку. Вона наблизилась до П'ра пдпалила йому тютюн, набитий в люльку. Потм теж саме зробила Бернару. Закнчив з тим, двчина взяла скляну посудину та розлила в келихи вина.
Треба було бачити обличчя Першосвта. Вн якось перелякано подивився на свй келих, потм кинув косий погляд у мй бк, буцмто питав дозволу випити.
-"Сутнковий ельф", - промовив П'р д Ардер, хитаючи головою на посудину з вином. - Добра витримка.
Я перший потягнувся до свого келиху та зробив обережний ковток.
-Ну як? - запитав голова мс.
Прийшлось збрехати, що нчого. А так - ну н в сраку не годне вино! Кислятина ще та!
