Той голосно хрюкнув перелякано розплющив оч.
-Де я? - глухо пробурмотв Першосвт, озираючись навкруги. Здавалося, що мене вн й не помтив.
-Тут, - посмхнувся я у вдповдь. - Ну гаразд ти спати, брате.
-Боре? Що у тебе з пикою? - хлопець втупився на подряпини на щоц.
-Ти на свою б подивився, красеню!
-А Нхаз його бодай, де ми?
-Ну пам'ять! Ти б поменше пив би, Першосвту. Мський трактир пригадуш?
-Та щось смутно...
-Ну так тебе там обдерли до цурки... синець пд оком поставили. А потм ти заперся до гберлнгв та витоптав м квти. Такий скандал трапився, що хай Сарн милу. Ми ледь вдбрехалися.
Першосвт рефлекторно помацав сво обличчя св, бормочучи пд нс, що гберлнгв пам'ята. А все нше, наче в туман.
-Слухай, ми з тобою вчора про баньку розмовляли, - згадав я. - Пропоную сходити, тут недалеко... Ну а потм помо. Ти як дивишся?
-Зараз би водички... Вдро...
Ми спустилися вниз я попросив у одн з двчаток кухоль квасу. Поки та за ним бгала, помтив Заю. Неспшно наблизився до не тихо привтався.
-Доброго ранку! - посмхнулася вона у вдповдь. На щчках загорвся рум'янець.
Ми трохи помовчали, дивлячись один на одного. Я знову вдчув, як десь всередин мене закипа кров. От не було б нкого поряд, впився б в ц солодк губки.
-Як вам у нас? - тихим голосом спитала Корчакова. - Чи все подобаться?
тут повз промчала двчинка з кухлем квасу, яка кинула пустотливий погляд в наш бк. В мене вдразу зародилось почуття, буцмто вона про щось здогадалась. Вд ц думки спалахнули кнчики вух. Можна було виршити, начебто х почали пдсмажувати на вогн.
-У вас дуже... е-е-е... дуже примно, - чомусь зняковв я, вдповдаючи За. раптом подумав, що вийшло якось двояко. Вдразу спробував виправдатися, але з рота полилось суцльне белькотння.
Корчакова мило посмхнулася. Ямки на щчках стали бльш помтними.
Запах... нжна бла шкра... тонк зап'ястя рук... завиток пишного волосся, який випав з туго коси, заплетено на голов... Я ледь встиг себе зупинити, бо вже навть нахилився до За.
-Якщо вам сподобалось, то це найголовнше, - промовила вона, трохи вдстороняючись.
Звичайно, я пдйшов не для того, щоб обговорювати наш нчн забави. Це був якийсь порив... внутршнй порив... Побачив Заю побг, буцмто песик за хазяйкою...
от зараз, стоячи бля не, я навть не розумв, що мен дал робити. А вона зняковло потупляла оч та нервово витирала руки свом червоним фартушком.
Чому ж я навть не намагаюсь хоча б взяти за долоньку? Звдки ця боязксть? Невже через страх почути у вдповдь щось непримне. Або побачити чись кос погляди?
-Сподваюсь... е-е-е.., - знову замекав я, як молодий баранчик, - е-е-е... що нчим вас не образив... вчора...
-Нчим, - замотала головою Корчакова. Вона пдняла було оч на мене, але вдразу ж потупила погляд, ще бльше вкриваючись червоними плямами.
Позаду почулися потужн ковтки, як жадбно робив Першосвт. Вн так налг на квас, що навть вдвдувач озирнулися.
Зая глянула в його бк та стримано посмхнулася. Я пробурмотв яксь слова прощання, про те що ми ще побачимось, хитнув головою та повернувся до свого товариша.
-Ти чого побг? - спитав вн, витираючи рукавом рот.
-Та так... дзнавався що до чого, - знизав я плечима. тут же перескочив на ншу тему: - Нумо до бан?
За пвтори години, вже приввши себе до ладу, свж та сповнен бадьорост ми з Першосвтом поверталися назад до трактиру. Було помтно, що хлопцю значно полегшало. Та я вдчував великий прилив сил.
Ми пднялися до себе, я переодягнувся в ельфйський акетон, затягнув ремнь, причепив до пояса меч... дине, що так не виршив одягати, були плащ та шолом з пащею риссю. Вважаю, що це було б занадто... Вийду на вулицю вс почнуть шептатися в спину, мовляв, дурень якийсь сльський припхався. Тут таку моду н в грш не ставили.
Першосвт одягнув гберлнгськ подарунки, як виявились трохи завелик, проте хоча б не були рваними.
-Куди ми зараз? - спитав хлопець, примряючи на голову мй шолом.
-Зними ту гидоту! - посмявся я, глядячи на доробло, що стирчало у Першосвта на мактр. - Отже, до полудня погулямо Торговим Рядом, а пзнше пдемо шукати Бернара... Ми з ним ще на корабл домовились сьогодн зустртися. Вн обцяв познайомити мене з Ельфйським кварталом.
-Та туди не всх пропускають, - промовив Першосвт. - Як тльки прихали в порт, притопав до хнх ворт... А там вартов... та ще так пихат... Мовляв, куди сунешся? За прохд в Ельфйський квартал треба платити пв новоградки. Отаке!
-Платити? А якщо я там живу... чи прийшов по справах? Якась дурня!
-Так само я тод заявив. ледь по ши не отримав!.. Якщо, кажуть, нема мського дозволу... якогось папрця... то плати грош та не верещи! Ось так.
Першоцвт поклав на мсце мй шолом.
-Ти знаш, Боре, - насупившись промовив хлопець, - я звичайно людина бльш-менш терпима до нших... проте не люблю кривди... н в якому вигляд...
-Вибачай, але до чого ти ведеш? - здивовано спитав я. Наче нчого не провщувало подбних бесд.
-Та за ельфв... за них думаю, - махнув свом немаленьким лапищем Першосвт. - Чесно кажучи, не дуже хочеться йти до них.
-А що трапилося?
-Та бля тих же ворт до хнього кварталу трохи посварився з одним ельфом.
